Швейцарія – беззаперечний лідер у світі за кількістю ядерних бункерів, розрахованих на кожного мешканця. На території країни розташовано понад 370 000 таких захисних споруд, що здатні вмістити все населення – майже 9 мільйонів людей. Але чи можуть ці бункери дійсно захистити швейцарців у випадку ядерної катастрофи чи іншої серйозної надзвичайної ситуації? Якою є реальна ефективність цих укриттів?

Інтерес до швейцарських бункерів значно зріс після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Зора Шельберт, головний операційний директор ядерного бункера Зонненберг у Люцерні, згадує, що в лютому 2022 року її електронна пошта та телефон буквально були переповнені запитами. Люди цікавились, які заходи їм слід вжити та куди їм потрібно йти.

Шельберт зізнається, що спершу вона не була впевнена, чи це серйозні звернення, оскільки її організація, Unterirdisch Überleben («Виживання під землею»), є історичним товариством, а не департаментом цивільного захисту. Проте, вона серйозно ставилася до кожного звернення, перенаправляючи людей до відповідних служб. Згодом кількість електронних листів і телефонних дзвінків лише збільшувалась.

Швейцарська система цивільної оборони вважається однією з найбільш розвинених та потужних у світі. Закон, який зобов’язує забезпечити кожного громадянина місцем у бункері, діє ще з 1963 року. Відповідно до цього закону, усі нові житлові будівлі повинні мати власний бункер або фінансувати будівництво сусіднього громадського сховища. Системи вентиляції в таких укриттях розраховані на термін служби близько 40 років, а витрати на їх утримання можна порівняти зі щорічними страховими внесками.

Даніель Жорді, федеральний директор Швейцарії з питань цивільного захисту та навчання, зазначає, що до 2022 року значна частина населення, включно з деякими політиками, вважала укриття непотрібними. Однак, вторгнення Росії в Україну кардинально змінило ставлення суспільства до цього питання. За його словами, ставлення до важливості укриттів точно змінилося.

Сільвія Бергер, професорка історії Бернського університету, підтверджує, що зараз відбувається трансформація громадської думки, яка ще не завершена.

«Ми перебуваємо в процесі трансформації громадської думки, яка ще не завершена».

Проте, навіть з такою потужною інфраструктурою, експерти не завжди впевнені в її повній дієвості. Під час випробувань у 1987 році командний центр Зонненберг у Люцерні не зміг повністю запустити систему укриття – одні з чотирьох бетонних дверей товщиною 1,5 метра так і не вдалося зачинити. Це призвело до зменшення місткості бункера з 20 000 до 2000 осіб.

Сьогодні більшість бункерів використовуються як склади, винні льохи, сауни або навіть місця для проведення пейнтболу. Проте, за словами Жорді, це було частиною плану – створити систему, яка може використовуватись у звичайних справах, але в разі потреби може бути швидко перетворена на захищене укриття.

Незважаючи на технічні складнощі та певні сумніви, швейцарці продовжують підтримувати свій унікальний підхід до цивільної оборони. Експерти переконані, що бункери є невід’ємною частиною швейцарської ідентичності. Проте, не всі впевнені, що життя під землею є надійним виходом у разі глобальної катастрофи.

За словами одного літнього норвежця, який пожартував під час екскурсії в Зонненберзі, якщо швейцарці підуть під землю на два тижні, то коли вони повернуться, вони все одно не зможуть вижити. Найбільший захист, який мають швейцарці, – це гроші.

Світ готує бункери на випадок ядерної війни

Країни, які мають найбільшу кількість бункерів, це ті, які тривалий час переживали військові конфлікти або мали високий рівень загрози, як-от Швейцарія. США і Росія також мають масштабні системи підземних сховищ для військових і цивільних.

Сучасні бункери оснащені системами вентиляції, запасами води та їжі, а також засобами зв’язку. Вони можуть бути простими або надсучасними, залежно від призначення та рівня загрози.

Нещодавно стало відомо, що Китай активно будує новий військовий об’єкт, масштаб якого може перевершити Пентагон – найбільшу офісну будівлю у світі. Цей комплекс, неофіційно названий «Військовим містом Пекіна», може виконувати функцію ядерного бункера.

Вас також можуть зацікавити новини: