Свято Останнього дзвоника в Кодимському ліцеї №2: Радість, надія та спогади

Щороку, коли весна поступається літу, в закладах освіти України настає особлива мить – свято Останнього дзвоника. Це час, коли емоції переповнюють серця: від щирого сміху до сліз прощання зі шкільними роками. Але понад усе – це момент радості та світлої надії, адже перед випускниками відчиняються двері у великий, самостійний світ.

У цей день лунають слова щирої подяки вчителям, які ділилися знаннями та досвідом. Найстаранніші учні отримують заслужені грамоти та похвальні листи за свої досягнення. Відзначаються активні учасники спортивного та культурного життя школи. Обійми стають міцнішими, а серця наповнюються трепетним хвилюванням.

Саме таким світлим, душевним і зворушливим було свято Останнього дзвоника у КЗ “Опорний заклад “Кодимський ліцей №2”. Цей день не залишив байдужим нікого. Як можна не захоплюватися найменшими школярами, одягнутими у вишиванки, з пишними бантами, вплетеними у коси дівчаток? А як зворушує вальс у виконанні найстарших учнів, їх остання шкільна гастроль! Особливо символічним є сплетіння рук першокласників із випускниками – ніби передача естафети знань та натхнення, міцний зв’язок поколінь. Ті, хто лише розпочинає свій шлях, дивляться із захопленням на тих, хто вже готовий вирушити у велике життя.

Зі словами привітання до присутніх звернувся міський голова Сергій Лупашко: “Щиро вітаю зі святом і передаю вам усім частину свого серця і тепла – вчителям, дітям, батькам. Сьогодні моя настанова тим, хто йде у доросле життя: завжди пам’ятайте про Батьківщину, де народилися. Пам’ятайте – ви українці. Тому будуйте своє майбутнє у цій державі. Це моя найзаповітніша мрія, щоб молодь залишалася і разом з нами, старшими, розбудовувала країну. Молодість – час сміливих рішень. Нехай вони будуть на благо України! За вами йдуть маленькі дітки у перший клас. Тож покажіть їм приклад, як потрібно любити Батьківщину!” Він закликав ніколи не забувати тих, хто зі зброєю в руках боронив Україну і віддав за неї своє життя, шанувати тих, хто нині виборює мир для світлого і мирного майбутнього поколінь.

І вони пам’ятають: серед радісних подій завжди є місце для Хвилини мовчання за полеглими героями. Живі квіти лягають до пам’ятних дошок на фасаді ліцею.

Вальсує молодь, їхні рухи плавні та витончені, ніби білі лебеді, що набирають висоту, залишаючи позаду дитинство, спогади і шкільні роки. У небо летять різнокольорові кульки – символ молодих мрій, які прямують до великих цілей.

Занавіс закривається! Здрастуй, літо!