Важкий день для Білогірської громади. День, сповнений глибокої скорботи. Білогірчани попрощалися з молодим Героєм, Поліщуком Дмитром Олександровичем, чиє життя обірвалося у боротьбі за волю України. Його серце віддано билося за свободу кожного українця.

Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті. Дмитро виріс у Білогір’ї, навчався тут, а останнім часом проживав у Тернополі. Звідти його призвали на військову службу. Він служив стрільцем-санітаром, разом із побратимами тримав оборону поблизу Торецька, що на Донеччині. 15 вересня 2024 року ворожий мінометний обстріл забрав його молоде життя, сповнене мрій, яким не судилося збутися. До свого 28-го дня народження Дмитро не дожив лише кілька днів.

Вісім місяців болючого очікування, і ось сьогодні він повернувся до рідного дому. Повернувся на щиті, як справжній Герой. Мешканці Білогір’я, схилившись навколішки, зустрічали молодого воїна. Вулиці були встелені квітами, а на обличчях рідних та близьких – невимовний біль. Вони до останнього не могли повірити в цю страшну реальність. Сьогодні Білогір’я не просто прощалося з Дмитром – його ім’я навіки вписане в історію тих, хто віддав своє життя за Україну. Поховали Героя на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями.

Вся громада висловлює щирі співчуття родині військового! Ми розділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами! Нехай Бог дасть вам сили пережити це страшне горе. Вічна пам’ять Герою!