Коли ми чуємо слово “блекаут”, у нашій уяві часто виникають образи ворожих ракет, що летять над Україною, енергетиків, які самовіддано відновлюють пошкоджені мережі, та родин, що збираються у підвалах з ліхтариками. Однак, останні події показують, що ця реальність, на жаль, перестає бути виключно українською проблемою. Блекаут стає глобальною загрозою.

Наприкінці травня, південна Франція зіткнулася з масштабним блекаутом саме під час завершення Каннського кінофестивалю. Приблизно 160 тисяч домогосподарств у регіоні Альпи-Марітім залишилися без електропостачання. Причиною цього став акт диверсії, який був здійснений з чітким розумінням вразливих місць енергетичної мережі: навмисно пошкоджено три з чотирьох опор високовольтної лінії, а також зафіксовано підпал на підстанції у Біансоні. Ці події підкреслюють, що енергетична безпека є ключовим питанням.

Такі дії мають усі ознаки гібридної операції, метою якої є демонстрація вразливості системи у час великого міжнародного заходу, створення психологічного тиску на населення та підрив довіри до здатності держави гарантувати безпеку. Фізичні атаки на критичну інфраструктуру – це типовий елемент сірих зон конфлікту, які, хоч і не є відкритою війною, здатні завдати значної стратегічної шкоди. Тому захист енергомереж є пріоритетом.

Місяцем раніше, 28 квітня, Іспанія пережила найбільший блекаут у своїй історії. Близько 50 мільйонів людей в Іспанії та Португалії залишилися без електроенергії, а економічні збитки оцінюються у 400 мільйонів євро. Цей інцидент підкреслює важливість стабільності енергосистеми.

Іспанський блекаут відрізнявся від французького за характером, оскільки причиною стала неготовність енергетичної інфраструктури до викликів, пов’язаних з відновлюваними джерелами енергії. Проблема полягає не у самих ВДЕ, а у недостатній гнучкості мережі та відсутності швидких резервних систем. Європа активно переходить до децентралізованої та “зеленої” енергетики, але не має достатньо гнучких резервних систем. Високий рівень взаємозалежності мереж створює ефект доміно, коли одна помилка може призвести до відключення електроенергії на значній території континенту. Отже, енергетична стійкість має важливе значення.

Події у Франції та Іспанії показують, що енергетична безпека вже не обмежується технічними аспектами, а стає важливим фактором національної безпеки. Атака на енергетичну інфраструктуру – це удар по стійкості держави, який дестабілізує економіку, паралізує логістику та викликає паніку серед населення. Економічні втрати від блекаутів виходять за межі прямих фінансових збитків, впливаючи на репутацію країни та стабільність критичних служб. Захист критичної інфраструктури є життєво важливим.

Масові перебої з електроенергією в Іспанії та Франції є попередженням для всієї Європи: енергетика перетворюється на зброю у гібридній війні. Цілеспрямовані атаки на енергетичний сектор є способом дестабілізації та важелем політичного впливу. Зацікавлені сторони можуть включати Росію, яка прагне зменшити підтримку України, та інсайдерські структури, які лобіюють викопну енергетику. Тому, енергетична незалежність є стратегічним пріоритетом.

У Росії, Китаї та Ірані існують кібервійська, які спеціалізуються на атаках на критичну інфраструктуру. Україна вже відчула це у 2015 році, коли зловмисники зламали системи “Укренерго” і вперше вимкнули електрику цілим містам через хакерську атаку. Кібербезпека енергомереж має вирішальне значення.

Сьогодні європейські країни перебувають під аналогічною загрозою. Проте, на відміну від України, де стійкість до таких загроз стала частиною національної свідомості, багато європейських держав досі вважають свою енергетичну безпеку виключно справою міністерств енергетики. Захист від кібератак є необхідністю.

Кожна година блекауту призводить до мільйонних втрат: зупинка фабрик, падіння продажів у ритейлі, проблеми зі зв’язком, хаос у транспорті. Енергетична атака – дешевша за війну, але ефективна як зброя масового ураження. Міжнародна співпраця в енергетичній сфері є важливою.

Україна, незважаючи на війну, стала прикладом виживання енергосистеми в умовах тотальних атак. Цей досвід є цінним для всього континенту. Європа повинна зробити висновки та вжити термінових заходів: підвищення енергетичної стійкості є ключем до виживання.

• Мілітаризація охорони енергетики: критична інфраструктура має бути під постійним контролем сил безпеки.
• Кібербезпека на рівні НАТО: розробка єдиного енергетичного щита з розвідкою, AI-моніторингом і кіберінтервенцією.
• Енергетичні резерви й автономність: інвестування у локальні системи збереження енергії.
• Аналіз ризиків як частина ESG: кожна енергетична компанія має оцінювати свої вразливості не лише фінансово, а й геополітично.

Системи резервного живлення, децентралізація енергопостачання, інвестиції в кіберзахист енергомереж – усе це має стати не розкішшю, а необхідністю. Енергетична криза вимагає негайних дій.

“Світло згасає по всій Європі, і ми не побачимо, як воно знову запалає за нашого життя”, – сказав у 1914 році міністр закордонних справ Великої Британії Едвард Грей, коли Британія оголосила війну Німеччині. Ця фраза символізує крах європейського миру та початок ери масштабного конфлікту. Енергетична безпека Європи знаходиться під загрозою.

Сьогодні ці слова набувають нового змісту, оскільки “світло згасає по всій Європі” у буквальному сенсі. Від рішень на рівні ЄС залежить, чи збережуть вони це світло. Майбутнє енергетики залежить від спільних зусиль.