Кожна дитина має право на захист, і особливо важливо це усвідомлювати вдома, у школі та в будь-якому іншому середовищі, де вона зростає. На жаль, ці середовища можуть ставати джерелами болю. Домашнє насильство і булінг (цькування) – різні за формою, але подібні за наслідками явища. Обидва вони руйнують базове відчуття безпеки, яке необхідне дитині для нормального розвитку.

Юристи системи надання безоплатної правничої допомоги разом з Міжнародною громадською організацією «Міжнародний центр розвитку і лідерства» розповідають, як дорослі можуть виявляти домашнє насильство щодо дітей та ефективно йому протидіяти.

Важливо пам’ятати: діти не перебільшують і не вигадують насильство. Вони реагують так, як можуть – через поведінку, тіло або мовчання. Компетентний дорослий повинен вміти побачити, зрозуміти і вчасно втрутитися.

Компетентний дорослий – це той, хто:

• помічає зміни в поведінці дитини;
• знає ознаки насильства;
• знає, як діяти – підтримати, а не нашкодити.

Що таке домашнє насильство, і чому це стосується дітей, навіть якщо їх «не чіпають»

Домашнє насильство – це систематичне завдання фізичної, моральної чи іншої шкоди найближчими людьми. Дитина вважається постраждалою від домашнього насильства, навіть якщо вона є лише його свідком. Проживання в домі, де є крики, фізичне чи сексуальне насильство, навіть якщо воно не спрямоване безпосередньо на дитину, вже є травматичним досвідом.

Сигнали, які не можна ігнорувати

Постійна напруга і страх активують в мозку дитини «режим тривоги». У такому стані важко гратися, вчитися, довіряти і мріяти. Дитина постійно сканує світ на предмет небезпеки замість того, щоб його пізнавати.

Які сигнали можуть вказувати на те, що дитина переживає домашнє насильство?

• У молодших дітей – проблеми зі сном, нічні страхи, сльозливість, енурез.
• У школярів – почуття провини, труднощі з навчанням, фізичні скарги.
• У підлітків – замкненість, самоушкодження, конфлікти, вживання алкоголю або психоактивних речовин.

Повторюване насильство впливає не тільки на психіку, а й на фізичне здоров’я, змінюючи навіть структуру мозку. Це може призвести до комплексної травми розвитку.

Як діяти, щоб допомогти дитині

Якщо вам стало відомо, що дитина є свідком домашнього насильства або воно вчиняється щодо неї, негайно повідомте про це:

• службу у справах дітей у вашому населеному пункті;
• Національну дитячу гарячу лінію за номером 0 800 500 225;
• Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству за номером 116 123 або 0 800 500 335 (дзвінки безкоштовні);
• В поліцію за номером 102.

Кожна дитина має право на безоплатну допомогу юриста чи адвоката від державної системи надання безоплатної правничої допомоги. Юристи роз’яснять права дитини, нададуть інструкції, як діяти у випадку порушення прав, та представлятимуть інтереси дитини в суді для захисту від насильства.

Як звернутися до системи надання БПД:

Булінг (цькування): як розпізнати і протидіяти

Булінг відрізняється від конфлікту систематичністю, наявністю сторін (кривдник, потерпілий, спостерігачі) та умисністю дій для заподіяння шкоди.

Він може виявлятися в різних формах, як офлайн, так і в цифровому середовищі, включаючи:

• насмішки, ігнорування, агресію;
• штовхання, тілесні ушкодження, пошкодження одягу або особистих речей;
• поширення контенту принизливого змісту в інтернеті.

Коли дитина стає об’єктом булінгу – принижень, тиску чи агресії в освітньому середовищі, вона не завжди скаже про це відкрито. Але її поведінка змінюється.

Ознаки того, що дитина страждає від булінгу:

• замкненість або надмірна агресивність;
• небажання йти до школи;
• зниження оцінок, втрата інтересу до улюблених занять;
• спроби уникати спілкування, страх бути наодинці.

Куди звертатися по допомогу

Якщо ваша дитина постраждала від булінгу, звертайтеся:

• до керівника закладу освіти – він зобов’язаний реагувати на випадки булінгу;
• до поліції – особливо якщо є загроза життю або здоров’ю.

За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність – штраф від 850 до 3400 грн або громадські роботи. За повторне вчинення відповідальність більша.

Більше про форми насильства, їхні ознаки та індикатори, та як на них реагувати — у курсі «Від ризику до стійкості: робота з сім’ями, які переживають кризу» для фахівців, які працюють із дітьми та сім’ями у складних життєвих обставинах: https://surl.li/lxntjj