4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Цей день є особливо болісним, адже ніщо не може виправдати загибель дитини. З початку повномасштабного вторгнення, понад 600 українських дітей, які могли б стати світлом нашої нації, стали жертвами війни. Кожна з цих втрат – це невимовний біль, несказане «мамо», нереалізовані мрії, обірване життя.

Наші діти гинуть у власних домівках, на вулицях рідних міст і сіл, під час евакуації, в лікарнях. Вони не встигли пізнати життя, але стали символами втрати та незламності України. **Вшанування пам’яті дітей** – це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Ми повинні пам’ятати кожного янгола, чиє життя забрала війна.

Неможливо повернути тих, кого забрала війна. Але ми зобов’язані пам’ятати кожного. І робити все можливе, щоб ті, хто сьогодні живе під звуки сирен, мали майбутнє. Майбутнє без вибухів, без страху, з мріями, які обов’язково здійсняться. **Вшанування пам’яті дітей**, які загинули – це інвестиція в мирне майбутнє України. Це наш шанс показати, що ми цінуємо кожне життя.

Світла пам’ять кожному маленькому янголу. Нехай їхні душі знайдуть спокій, а ми зробимо все, щоб **вшанування пам’яті дітей** стало запорукою миру в Україні. Ми віримо, що настання миру можливе лише тоді, коли ми пам’ятаємо про ціну, яку заплатили найменші українці. Ми ніколи не забудемо їхні обличчя та їхні мрії. Їхня пам’ять житиме вічно в наших серцях.