4 червня Україна вшановує пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Цей день – нагадування про страшну ціну, яку платить наша країна за свободу та незалежність.

День пам’яті дітей встановлено для того, щоб суспільство ніколи не забувало про те, що у війні гинуть не лише воїни, але й найбеззахисніші – діти. Кожна втрачена дитяча душа – це невимовний біль для всієї України. Держава-терорист відбирає майбутнє у тих, хто тільки починав жити. Пам’ять дітей – це наша спільна відповідальність.

Десятки тисяч українських дітей втратили своїх рідних – матерів, батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів. Вони стали сиротами або напівсиротами, змушені переживати жахіття війни у такому юному віці. Мільйони дітей були змушені покинути рідні домівки, рятуючись від російської агресії та так званого «руського миру».

Ми завжди пам’ятаємо дітей, чиє життя забрала росія. Схиляємо голови в глибокій скорботі, згадуючи кожного янгола, чиє життя обірвала безжальна рука окупантів. Наша пам’ять дітей буде жити вічно.

Діти заслуговують на мирне дитинство, без жорстокості, болю та насильства. Вони повинні рости і розвиватися у світі, де немає місця війні! Пам’ять дітей – це заклик до миру.

Вічна пам’ять дітям, невинно вбитим російськими загарбниками! Нехай їхні душі знайдуть спокій, а наша пам’ять про них буде вічною.

Пам’ятатимемо кожного невинно вбитого янголятка! Вічна пам’ять!