Ніч на 5 червня 2025 року назавжди залишиться в пам’яті мешканців Вишневого, Дивізійської громади, як час страшних руйнувань, завданих російською агресією. Ця ніч забрала не тільки будівлі, а й частину історії та спогадів багатьох поколінь.

Школа, Будинок культури, амбулаторія – це були не просто споруди, а осередки життя, де народжувалися, росли та розвивалися тисячі людей. Особливо цінною була сімейна лікарська амбулаторія, сучасний медичний центр, яким пишалася вся громада, адже це був чи не єдиний заклад такого рівня в колишньому Татарбунарському районі. Біль і розпач переповнюють серця, дивлячись на ці руїни.

Найголовніше, що серед цього жахіття – немає людських жертв! Це єдине, що дає сили рухатись далі.

Лікарка, яка мешкала разом з чоловіком і чотирирічною донькою у приміщенні лікарні, опинилася в епіцентрі подій. Дивом родині вдалося вижити під час перших обстрілів та пожежі. Їх врятувало лише диво.

Олександр Максименко, житель громади, проявив неймовірну відвагу та рішучість. Він, не вагаючись, кинувся на допомогу і врятував життя доньки лікарки та її самої. Його героїзм – приклад справжньої мужності та людяності.

Незважаючи на значні руйнування, громада не здається. Життя триває, і кожен робить свій внесок у відновлення:
– Активно триває прибирання пришкільної території.
– Готується альтернативне приміщення для прийому пацієнтів сімейним лікарем.
– Залучаються фахівці для розробки проєктів з відбудови зруйнованого.

Висловлюємо щиру вдячність всім мешканцям громади, які з перших хвилин долучилися до ліквідації наслідків атаки. Ваша допомога у гасінні пожеж, розчищенні завалів та підтримці одне одного – безцінна. Дякуємо за згуртованість, силу та чуйність!

Пам’ятаємо, що наші села – це не мішені! Це домівки для дітей, сімей, вчителів, лікарів, пенсіонерів. Це наша рідна земля.

💬 Наші села — це не мішені. Це місце, де живуть діти, родини, вчителі, лікарі, пенсіонери. Це наша земля.