Удари дронами: Україна наближається до паритету з РФ у “війні міст”, використовуючи нові тактики для ударів у глиб території ворога. Розглядаємо доцільність цих дій з огляду на витрати та ефективність.

Після початку повномасштабного вторгнення, лише Росія мала можливість завдавати глибокі удари по всій території України. Зараз ситуація змінюється, і Україна активно працює над досягненням паритету, застосовуючи інноваційні підходи.

В ніч на 11 червня російські окупанти знову здійснили масовану атаку на Україну, використовуючи дрони, КАБи та інші види озброєння. Під цинічним приводом ураження “військових об’єктів”, ворог продовжує нищити цивільну інфраструктуру.

Харків, Миколаїв та Одеса знову опинилися під прицілом. Київ, Дніпро та інші міста й села регулярно зазнають повітряних атак. У Херсоні російські військові влаштовують справжнє “сафарі” на мирних жителів, застосовуючи FPV-дрони та артилерію. Аналогічну тактику ворог намагається застосувати й у Сумах. Кремль прагне посіяти паніку, цілеспрямовано атакуючи цивільні об’єкти, щоб змусити Україну до капітуляції.

На перший погляд, може здатися, що російських дронів незліченна кількість, а Україна – беззахисна. Однак, якщо порівняти кількість ударів БПЛА по Україні та Росії, стає очевидним, що українці наздоганяють росіян значно швидше, ніж ті нарощують своє виробництво. Більше того, наприкінці травня Україна успішно “протестувала” новий формат атаки, фактично створивши “безпольотну зону” над Москвою.

Наскільки ефективним є такий підхід з точки зору співвідношення наших витрат та втрат ворога? Експерти діляться своїми думками.

Дронна “війна міст”

Ірано-іракська війна 1980-1988 років, маловідома в Україні, була найдовшим і найбільшим за масштабами втрат конвенційним конфліктом після Другої світової війни. На четвертий рік війни, коли лінія фронту практично зупинилася, почалася так звана “війна міст” – масовані взаємні ракетні обстріли інфраструктури, переважно цивільної, що призвели до збитків у 350 мільярдів доларів для обох сторін.

Ініціатором цієї кампанії був Саддам Хусейн, який намагався примусити Іран до “мирної угоди” на своїх умовах. Однак іранці відповіли симетрично. “Війна міст” тривала чотири роки, зруйнувавши, передусім, іракську економіку (іранська й до того була у кризі). В результаті Іран поступово схилив шальки терезів на свою користь, повернув власні території та навіть зайшов на територію Іраку. Це змусило Хусейна піти на “мир посередині” після 8 років війни.

Прямі порівняння недоречні, адже Україна – не Азія, і зараз не 1980-ті. Але, схоже, з 2024 року розпочався саме етап “війни міст” у російсько-українській війні. Звісно, Кремль і раніше завдавав невибіркових ударів по Україні. Однак з 2024 року українці почали відповідати, а вже 2025 року наблизилися до паритету в дальності ударів дронів.

Цей паритет поки що не відчувається повною мірою. Чому? Тому що РФ сплановано завдає ударів по цивільних об’єктах, щоб про це максимально повідомляли всі ЗМІ та соцмережі. Натомість ЗСУ б’ють по військовій інфраструктурі, що викликає менший резонанс. Ми не можемо відповідати повністю симетрично, щоб не втратити підтримку демократичних країн. Натомість нам важливо послабити військовий потенціал РФ.

Наприклад, за тиждень з 2 по 8 червня ЗСУ, за даними з РФ, відправили понад дві тисячі БПЛА “літакового типу”, але без жодної цивільної жертви. Натомість РФ за цей же час випустила приблизно таку ж кількість дронів, але в Україні десятки жертв та зруйнованих житлових будинків. У цьому й полягає різниця.

Але скільки дронів загалом запускають сторони одна по одній? Оцінити це складно, адже у РФ немає публічних даних щодо влучань – лише по “збиттях”. Таким чином російська пропаганда намагається переконати своїх громадян, що збито все. Проте навіть за звітами з кількості “збитих” українських дронів можна побачити прогресуючу динаміку глибоких ударів.

Так, Міноборони РФ пише, що за ніч на 11 червня було нібито збито/подавлено 32 БПЛА над російською територією.

10 червня росіяни відзвітували про 258 “збитих” БПЛА, з яких 103 – “поза зоною СВО”. У МО РФ відділяють “корінну” територію РФ від зони так званої “СВО”, але не в усіх звітах, щоб складніше було порахувати кількість ударів суто по РФ за місяць.

Засобами ППО збито два реактивні снаряди HIMARS, 258 БПЛА літакового типу, включаючи 103 поза зоною проведення СВО, – повідомляють там, “забуваючи” вказати повну кількість ударів, щоб не можна було вирахувати відсоток того, що долетіло.

Своєю чергою, 9 червня теж було “збито” більше 200 дронів, 8-го – 131 дрон, 7-го – 311.

Загалом за період з 31 травня по 6 червня з України прилетіло 1390 БПЛА, з яких 509 – “поза зоною СВО”, а тижнем раніше – 1439/907. Якщо почитати російські тижневі звіти, то вийде, що загалом за період з 2 травня “збито” 5307 БПЛА літакового типу.

Щодо того, як вони все “збивають”, найкращою ілюстрацією є пропозиція депутатів почати тренувати хижих птахів для полювання на українські дрони.

Тобто, в середньому за тиждень на російські “болота” залітає до 1,5 тисячі вже “збитих” дронів. На місяць виходить понад 5 тисяч, з яких на терени РФ припадає до половини. Скільки з них “обманки”, а скільки реально “Лютих”, “Бобрів” та інших їх “однокласників” сказати важко.

Баланс сил та ціна питання

А що по ударах по Україні? Тут все більш прозоро, адже Повітряні сили України публічно повідомляють як загальну кількість ворожих дронів, так і частку збитих або “локаційно втрачених”. Адже в нашої пропаганди інші цілі – не запевнити у своїй “величі”, а, навпаки, вказати на вразливості, щоб партнери дали ще більше ППО та РЕБ.

У ніч на 11 червня РФ запустила по Україні 85 дронів, з яких знешкоджено 49. Напередодні, у ніч на 10 червня, РФ атакувала Україну 315 ударними дронами та імітаторами, з яких 213 було збито, а 64 – “локаційно втрачено”. Ще за добу до цього – 479 БПЛА та “обманок”, з яких збили 277, і ще 6 – було локаційно втрачено/подавлено РЕБ.

Всього за травень по Україні прилетіло майже 4 тисячі дронів, з яких не було збито або подавлено 14%.

Якщо додати ці ж умовні 10-14% до російської статистики, то вийде, що Україна посилає на місяць 6 тисяч дронів. Адже 14% від 5307 БПЛА за місяць – це й буде 743 одиниці, а загалом – 6050 одиниць. Таким чином, Україна вже переважає РФ у “війні міст” за кількістю дронів. На черзі – паритет по ракетах.

Проте скільки це нам коштує? Адже важливо не лише завдати втрат ворогу, але й самим не збанкрутувати. Відповідно до публічних даних, український БПЛА Ан-196 “Лютий” коштує близько $200 тисяч. Ми не знаємо вартості інших схожих дронів. Тим не менш, для простоти розрахунків, будемо брати за “еталон” саме “Лютий”.

Якби всі 6 тисяч дронів, випущених по РФ у травні були “Лютими”, то витрати б сягали $1,2 мільярди. Але з поправкою на те, що значна частина з цієї кількості – імітатори, реальні суми, звісно, менші. У РФ в атаках зараз до 50% складають обманки. Якщо припустити, що з українського боку так само, то ми витрачаємо на “deep strike” приблизно $600 мільйонів або $40 мільйонів за кожну сотню “Лютих” на добу. Що, однак, теж багато.

Чи є у цьому економічна доцільність з точки зору російських втрат? І зараз слід казати вже не просто про влучні удари – така кількість дронів постійно створює “безпольотну зону” над Москвою. Протягом кількох днів травня Україна “тестувала” повну зупинку Московського авіаційного вузла, який є ключовим для РФ.

Паралельно росіяни вимикають мобільний зв’язок та інтернет, через що не працюють навіть банкомати. Роблять такий собі “самоблекаут”. Що теж веде до економічних втрат.

“Безпольотна зона” над Москвою

Богдан Долінце пояснює, наскільки важливо “вимкнути” Москву з авіасполучення.

Можна говорити про низку ефектів для РФ. У першу чергу, про Московський авіаційний вузол. Це основний авіаційний хаб у Росії, який обслуговує 2/3 всього російського пасажиропотоку. Це десь 65-70 мільйонів пасажирів на рік. Це до 1 тисячі рейсів на добу, – розповідає він. – В разі його повної зупинки більше половини всіх російських пасажирів не зможуть здійснити або завершити переліт.

Це призводить до значних втрат.

Втрати можуть бути пов’язані зі скасуванням рейсів. Компенсації пасажирам можуть сягати до 5 мільйонів на добу. В разі скасування рейсу втрати можуть сягати кількох мільйонів доларів за кожну годину простою, – продовжує експерт. – Це все у частині відправлення літаків. А є ще частина на прийнятті рейсів. У разі створення “безпольотної зони” ці літаки можуть або курсувати на резервні аеродроми або знаходитися у відповідних зонах очікування у повітряному просторі, що коштує компанії $8-15 тисяч за годину додаткового польоту. З урахуванням кількості рейсів, російські авіакомпанії втрачають щонайменше $1,5-2 мільйони за кожну годину закриття Московського авіаційного хабу.

Третьою складовою є компенсації пасажирам за затримку рейсів, якщо ті залишаються на землі.

Авіакомпанія має забезпечити пасажирів харчуванням та водою, розміщенням у готелях, надати фінансову компенсацію – як правило, 100 і більше доларів на квиток. З урахуванням масштабів це досить помітно. Такі витрати можуть сягати $2-5 мільйонів. Загалом, якщо говорити про призупинення авіасполучення у Москві принаймні на добу, це може коштувати РФ 10-30 мільйонів доларів прямих економічних втрат, – зауважує фахівець з авіації. – Але це фактичні оцінки. Бо досі аеропорти були зачинені лише певний час – до 4-6 годин на добу. Якби аеропорти не функціонували усі 24 години, до втрати були б на рівні $50 мільйонів та більше. Але ми бачимо, що такого тотального закриття наразі не відбувалося.

Щоб простіше було розраховувати фактичні втрати РФ, експерт наводить таку формулу – загальні втрати у перші години – це 1,5-2 мільйони за годину, але вже після 4-5 годин простою втрати зростають до 4-5 мільйонів за кожну наступну годину зупинки авіасполучення.

Тобто, ті 6 годин простою Московських аеропортів навіть лише за рахунок втрат були співставними або перевищували вартість використаних для цього українських БПЛА. І це без урахування витрат на зенітні ракети та збитки РФ у разі результативних влучань дронів.

Експерт додає, що навіть якщо дрон ні у що не влучає, але його збиває ППО, то РФ все одно несе втрати. Для збиття таких дронів використовуються комплекси С-300, рідше – комплекси типу “Панцир”. Вартість однієї протиракети до С-300 складає $100-300 тисяч, а до “Панциря” – у кілька разів дешевше, але це все одно кілька десятків тисяч доларів.

Тактика “безпольотної зони” в цілому себе економічно виправдовує. Також ми можемо говорити про втрати до кількох мільйонів в разі влучання та у десятки мільйонів доларів в разі пожежі на російських виробничих потужностях навіть від одного влучання, – продовжує Долінце. – Непрямі економічні втрати, звісно, дуже складно оцінити. Але це і переривання ланцюжків постачання авіаційним транспортом, і затримка бізнес-активності. “Безпольотна зона” над Москвою може коштувати до 5-10% ВВП РФ. Потрібна регулярність ударів – хоча б 2-3 рази на тиждень, щоб казати про суттєвий вплив на ВВП та значні непрямі втрати РФ.

Тобто, така “безпольотна зона” – це економічно доцільно, адже завдає значно більше збитків, ніж витрачається на самі дрони. Проте наскільки ці збитки критичні з урахуванням всієї російської економіки?

Не так збитки, як “дизмораль”

Головна проблема у тому, що для РФ, яка має змогу продавати нафту, газ та ще купу ресурсів, подібні збитки не є критичними. На цьому наполягає Ярослав Романчук.

Вплив потрібно оцінювати виходячи з того, що таке російська економіка в цілому, та тієї потенційної шкоди – у вигляді частки – яку вона від дронів зазнає. Російська економіка загалом це 2,2 трильйони доларів. Навіть якщо її протягом року бомбити щодня дронами і ракетами, то навряд чи вдасться послабити ВВП хоча б на 10%. Тому, так, дрони наносять шкоди – проте ресурси та резерви в РФ достатньо значні, – повертає нас до реальності експерт. – Бюджет та ФНБ – це лише частка тих ресурсів, які може використовувати російський правлячий режим у війні проти України.

Він додає, що РФ за своєю суттю – це організація на зразок мафії. Тому потрібно дивитися на втрати олігархів, які є частиною обслуговування воєнної машини РФ. Тобто, якщо атаки дронів вирвати з контексту загальних ударів, то це лише “комарині укуси” для російської економіки.

А як щодо Москви? Бо це найбільший авіаційний хаб. Тут експерт теж скептичний.

80% росіян не користуються літаками та ніколи не були за кордоном. Їх мрія це відвідати Сочі або Крим. В загальних масштабах “безпольотна зона” над Москвою – не надто руйнівне явище. Тому й потрібно більше атакувати великі міста, їх інфраструктуру, щоб місцева номенклатура зрозуміла, що йде справжня війна, а не якась незрозуміла “СВО”, – вважає пан Романчук.

На його думку, вимкнення інтернету для росіян “це лише маленька ціна” за їхню війну проти “бандерівців”. Вони вважають, що протистоять всьому світу разом з Китаєм, Індією, Бразилією.

Це є для них лише “неприємностями”, але ніяк не вплине на підтримку Путіна та не сприятиме їх бажанню дізнатися правду. Зараз не “залізна завіса”, як було у часи війни у Афганістані, і інформація вся доступна. Але проблема у тому, що 70-80% росіян довіряють Путіну, попри наявність альтернативних джерел інформації, – вважає експерт.

Що, все дарма? Ні, Ярослав Романчук наполягає, що удари дронами масштабувати важливо, але оцінювати варто не економічними, а іншими критеріями.

Є фактори психологічні, військові та економічні. Для нас це передусім символ, що ми не здалися й не здамося. Це послання західним партнерам, які занадто інертні у підтримці. Економічний ефект для РФ тут вторинний. Але й економічна доцільність є, адже один дрон здатний зруйнувати об’єкт на сотні мільйонів доларів, – зауважує економічний експерт. – Проте навіть якщо руйнування будуть на мільярд, коли в тебе економіка на 2 трильйони, це не буде критичним. Тому саме військово-політичні цілі тут ключові. Бо це разом з санкціями та іншими обмеженнями й дасть необхідний результат. Тому й потрібно нарощувати кількість таких нальотів, щоб за тиждень були тисячі ударів по РФ.

За його словами, росіяни вже зтикаються з санкціями, а дрони – “це наші санкції”.

І не треба думати, що якщо дрон вартістю $200 тисяч руйнує щось лише на 1 мільйон доларів, то це неефективно. Втрата бойового духу важливіша, – завершує свою думку пан Романчук. – Навіть якщо взяти суто матеріальні фактори, нова тактика застосування українських дронів цілком доцільна. Але це варто розглядати як частину гібридної війни проти РФ. Навіть у “чистому” економічному ефекті нам це вигідно, але цього замало.

Богдан Долінце згодний з тим, що самі по собі удари дронами не завалять російську економіку. Але разом з іншими “інструментами” вони дають кумулятивний ефект. Причому найбільше відчувають це не пересічні росіяни, а російська “еліта”.

Це має системний вплив. Росіяни більше відчувають участь у воєнних діях, адже це впливає на їхнє життя. А авіаційним транспортом користується не більше 5% населення. І тут мова йде не про людей пересічних, а про людей, які мають кошти. Ці незручності їм не подобаються, – каже Долінце.

Цей вплив на “мораль” росіян має наочні прояви. Кількість росіян, які виступають за “мирні перемовини” досягла “рекордного рівня з початку СВО”.

За даними, вже 64% росіян виступають за “мирний діалог”, що на 6% більше, ніж було у березні. Втім, це не означає, що Кремль піде на реальні перемовини, адже Путін орієнтується на “ядерний електорат”, а не на пасивну більшість.

Так чи інакше, хоч з економічної точки зору, хоч з військової та навіть психологічної – нова українська тактика ударів дронами по РФ себе виправдовує. Головне, щоб в самої України було достатньо коштів на фінансування, адже наші та російські фінансові можливості неспівставні.

Втім, те, що вже навіть Німеччина почала фінансування дронів демонструє, що результативність таких ударів оцінили не лише українці або росіяни. Якщо гроші йдуть, то, певно, “ми ще не починали” справжню “війну міст” з РФ.

Андрій Попов