🕯 Сьогодні річниця загибелі наших відважних Героїв. 26 вересня 2022 року трагічно обірвалося життя двох козятинських Захисників, тероборонівців – Валерія Попова та Юрія Фоміна. Внаслідок жорстокого артобстрілу місця дислокації військової частини, обидва бійці отримали численні осколкові поранення, несумісні з життям. Вічна пам’ять Героям!

🇺🇦 Солдат Фомін Юрій Ігорович народився 2 серпня 1978 року в мальовничому селі Махаринці, де й здобував освіту. Після втрати матері, був переведений до Козятинського інтернату. Закінчивши навчання, переїхав до Херсону, але згодом повернувся на Батьківщину. Працював на НГЧ, віддано виконуючи свій обов’язок.

У 2003 році Юрій одружився і оселився в Козятині, де разом з дружиною виховував двох синів – Андрія та Максима. Родина була його найбільшою гордістю та підтримкою.

Війна, на жаль, вже вдруге принесла горе в родину Фоміних. 7 червня 2019 року поблизу населеного пункту Світлодарськ Донецької області загинув старший син Максим, з позивним «Максон», який з честю проходив військову службу в окремому загоні спецпризначення. Батько пишався сином Героєм.

Після трагічної загибелі старшого сина, Юрій не залишив побратимів на передовій, активно допомагав та підтримував наших бійців, надаючи необхідну гуманітарну допомогу. Його серце боліло за кожного.

З початком повномасштабного вторгнення, Юрій, без жодних вагань, прийняв тверде рішення стати на захист рідної землі. Він самостійно звернувся до військового комісаріату та записався до лав загону територіальної оборони. Там його було зараховано до особового складу військової частини А 7339, де він проходив службу солдатом кулеметного відділення взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки, віддано захищаючи Україну.

🇺🇦 Сержант Попов Валерій Юрьянович народився 17 вересня 1970 року в місті Козятин. Навчався у 2-й школі, а потім у Вінницькому професійно-технічному училищі. Після здобуття професії проходив строкову військову службу. Працював провідником пасажирських перевезень. Згодом одружився, разом з дружиною виростили двох чудових дітей – сина Дмитра та доньку Лізу. Він був люблячим батьком і чоловіком.
24 лютого 2022 року Валерій був призваний до лав Збройних Сил України до військової частини А 7339, де проходив службу на посаді оператора 2-го протитанкового відділення, протитанкового взводу, роти вогневої підтримки, мужньо виконуючи свій обов’язок.

Ми вічно будемо пам’ятати та безмежно дякувати Героям за їхні подвиги та самопожертву. Їх імена назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Вічна слава та світла пам’ять Героям!🇺🇦