На відміну від лідера експедиції Франкліна, яка зазнала краху, Роальд Амундсен із задоволенням спілкувався з інуїтами та вчився у них. Його підхід до вивчення Арктики кардинально відрізнявся від попередніх експедицій, які часто будувалися на примусі та неповазі до місцевого населення. Амундсен розумів, що для успішного дослідження таких суворих територій, як Арктика, ключовим є глибоке розуміння та співпраця з тими, хто там живе.

Інуїти володіли унікальними знаннями про виживання в екстремальних умовах: вони знали, як полювати на місцеву фауну, будувати надійні укриття зі снігу, пересуватися по льоду та орієнтуватися в умовах полярної ночі. Амундсен цінував ці знання і активно інтегрував їх у свою експедиційну практику. Він навчався використовувати собачі упряжки, будувати іглу, готувати традиційну їжу та одягатися відповідно до кліматичних умов.

Ця співпраця не була односторонньою. Амундсен не лише отримував знання, але й ділився своїми, наприклад, у галузі навігації та використання сучасних технологій. Він встановив теплі та шанобливі стосунки з багатьма членами інуїтських громад, що сприяло не тільки успіху його експедицій, але й формуванню більш гуманного підходу до взаємодії з корінними народами.
Історія експедиції Франкліна, навпаки, слугує застереженням. Незважаючи на сучасне (для того часу) спорядження, відсутність поваги до знань інуїтів та їхньої культури призвела до трагічних наслідків. Лідери експедиції не змогли або не захотіли адаптуватися до місцевих умов, покладаючись виключно на європейські методи, що виявилися неефективними. Ця разюча різниця в підходах підкреслює важливість культурної чутливості та взаємної поваги в будь-яких дослідженнях, особливо в чужих і потенційно небезпечних середовищах. Робота Амундсена з інуїтами стала прикладом успішної співпраці, що базується на обміні знаннями та взаємній довірі, що дозволило йому досягти своїх амбітних цілей у дослідженні Північного полюса.