Тисячолітній людський скелет, який був похований сидячи навхрест в Індії, переміщено до музею через шість років після його розкопок. Знахідка скелету, що датується тисячоліттям, є важливою для історії та археології регіону.

Раніше повідомлялося, що скелет залишався всередині незахищеного брезентового укриття поблизу місця розкопок у західному штаті Гуджарат з 2019 року через бюрократичні суперечки.

У четвер скелет було перенесено до місцевого музею, лише за кілька миль від місця, де його було знайдено. Це стало важливим кроком у збереженні та представленні цієї унікальної знахідки для громадськості.

Влада заявляє, що його буде виставлено для огляду після завершення адміністративних процедур. Очікується, що експозиція скелету стане цікавою для відвідувачів музею та науковців.

Махендра Сурела, куратор Археологічного дослідного музею у Ваднагарі, куди зараз переміщено скелет, повідомив, що скелет транспортували з «максимальною обережністю» та під наглядом кількох експертів. Забезпечення належного догляду та експертного нагляду є важливим для збереження таких цінних знахідок.

Він додав, що посадовці Археологічної служби Індії (ASI) – агентства, відповідального за збереження археологічних досліджень – оглянуть скелет, перш ніж приймати рішення про те, де і як скелет має бути виставлений у музеї. Це рішення має бути обґрунтоване науковими дослідженнями та рекомендаціями експертів.

Зараз він розміщений поруч із приймальнею та обгороджений захисним бар’єром. Забезпечення безпеки скелету є пріоритетом, щоб запобігти його пошкодженню або втраті.

«Цілком імовірно, що ми можемо перенести його на другий поверх, де вже розміщена фотографія скелету», – сказав пан Сурела. Розміщення скелету поруч із його фотографією може покращити досвід відвідувачів та надати додаткову інформацію про знахідку.

Археолог Абхіджит Амбекар, який виявив скелет, сказав, що він радий, що ця важлива знахідка привертає до себе увагу, на яку вона заслуговує. Його внесок у відкриття та дослідження скелету є неоціненним.

Амбекар раніше казав, що скелет був рідкісною знахідкою, оскільки подібні останки були знайдені лише на трьох інших місцях в Індії. Рідкість знахідки підкреслює її важливість для наукового дослідження та розуміння стародавніх похоронних практик.

Але поки чиновники сперечалися про те, хто повинен взяти на себе відповідальність за скелет, він залишався в імпровізованому наметі поблизу місця розкопок, незахищений охоронцями та під впливом природних стихій. Це підкреслює важливість координації та співпраці між різними органами влади для забезпечення належного збереження історичних знахідок.

Експерти кажуть, що скелет, ймовірно, належить до періоду Соланкі. Династія Соланкі, також відома як династія Чаулук’я, правила частинами сучасної Гуджарати між 940 і 1300 роками нашої ери. Визначення періоду скелету допомагає зрозуміти історичний контекст та культурне значення знахідки.

Скелету вдалося пережити пли́н часу, тому що ґрунт навколо нього залишався непорушеним і демонстрував характеристики, які сприяли збереженню. Умови поховання відіграють важливу роль у збереженні стародавніх останків.

Пан Амбекар сказав, що останки можуть пролити світло на явище «поховань самадхі» – стародавню похоронну практику серед індусів, коли шанованих діячів ховали, а не кремували. Дослідження скелету може надати цінну інформацію про стародавні релігійні та культурні практики.