1000-річний скелет людини, похований в Індії в позі лотоса, досі не має власного музею через бюрократичну тяганину, через шість років після його виявлення.

Археолог Абхіджит Амбекар зробив значне відкриття у 2019 році, коли помітив те, що виглядало як верхівка черепа людини під час розкопок на заході штату Гуджарат.

Коли його команда копала глибше, вони знайшли добре збережені останки в ямі в позі, що нагадувала медитацію. Подібні останки були знайдені лише на трьох інших ділянках в Індії.

Але чиновники досі сперечаються, хто повинен взяти на себе відповідальність за скелет. Він залишається в імпровізованому притулку – неподалік від нового музею місцевої археології.

Абхіджит Амбекар каже, що скелет, знайдений у місті Ваднагар, швидше за все, належить до періоду Соланкі. Династія Соланкі, також відома як династія Чалук’я, правила частинами сучасної Гуджарату між 940 і 1300 роками нашої ери.

Права рука скелета лежала на колінах, а ліва рука висіла в повітрі, ніби спираючись на палицю.

“Скелет є надзвичайно цінною знахідкою не лише для Ваднагара, а й для всієї країни. Він може допомогти нам зрозуміти, як жили наші предки, і розкрити деталі про минуле, які ще невідомі”, – каже доктор Амбекар, який очолює відділення Археологічної служби Індії (ASI) в Мумбаї та очолював команду, яка знайшла скелет.

Те, що він ще не знайшов належного місця, незважаючи на свою археологічну значущість, зводиться до бюрократії.

Пан Амбекар каже, що план уряду Гуджарату щодо всіх артефактів, виявлених у Ваднагарі, полягав у розміщенні їх у місцевих музеях.

Він каже, що близько 9000 артефактів, включаючи скелет, які були розкопані у Ваднагарі між 2016 і 2022 роками ASI і були передані уряду Гуджарату, були розміщені в місцевих музеях – за винятком скелета.

Однак уряд штату каже, що скелет досі перебуває у володінні ASI.

“Оскільки не було дотримано належного процесу, він [скелет] не був поміщений в музей”, – сказав BBC Панкадж Шарма, директор Управління археології та музеїв штату.

Ядубір Сінгх Рават, генеральний директор ASI, не відповів на запитання BBC з цього приводу.

М. Теннарасан, головний секретар Департаменту спорту, молоді та культурної діяльності штату, повідомив BBC, що влада працює над переміщенням скелета до музею якнайшвидше.

Розкопки скелета були трудомістким процесом, каже пан Амбекар, додаючи, що на його завершення пішло два місяці. Різні інструменти використовувалися для ретельного зчищення ґрунту та звільнення скелета від його стародавньої могили.

В даний час він зберігається в брезентовому укритті у Ваднагарі, незахищеному охоронцями та під впливом природних факторів. Місцеві жителі іноді приводять родичів та друзів, щоб побачити скелет – цікавинка, яка привернула увагу до міста, яке також є місцем народження прем’єр-міністра Нарендри Моді.

Цікаво, що неподалік знаходиться новий Археологічний експериментальний музей – відкритий міністром внутрішніх справ Індії в січні.

Згідно з прес-релізом уряду, музей був побудований вартістю 35 мільйонів доларів США і займає площу 12 500 кв. м. Він може похвалитися тим, що демонструє “2500-річну історію Ваднагара з понад 5000 артефактів, включаючи кераміку, монети, інструменти та скелетні останки”.

У той час як у музеї є величезна обрамлена фотографія скелета, він не містить фактичних останків.

Ваднагар є історично значущим регіоном у Гуджараті, і розкопки, проведені ASI, виявили сліди людських поселень, що датуються більше ніж 2000 років тому. Пан Амбекар каже, що частини земляного валу, який, як вважається, був побудований першими поселенцями регіону, існують і сьогодні.

Розкопки також виявили залишки стародавніх буддійських монастирів і ступ. Ці знахідки та інші – такі як теракотові фігурки, монети, ювелірні вироби з черепашок та кам’яні та мідні пластини з написами – допомогли археологам встановити сім культурних послідовностей або фаз у цьому районі, починаючи приблизно з II століття до н. е. і датуючись аж до XIX століття н. е.

Пан Амбекар каже, що вік скелета, який він та його команда знайшли, був оцінений на основі аналізу ДНК його зубів та стратиграфічного дослідження місця розкопок. Стратиграфія передбачає вивчення гірських порід або шарів землі для визначення їхнього віку. Потім це використовується для встановлення хронології історичних подій або приблизного віку артефактів.

“Аналіз ДНК говорить нам, що скелет має місцеве походження і належить чоловікові, якому було за сорок, але потрібно провести більше досліджень, щоб зрозуміти його раціон та спосіб життя, що, у свою чергу, дасть нам краще розуміння регіону таким, яким він був 1000 років тому”, – каже він.

Це також може пролити світло на феномен “самаді поховань” – давню похоронну практику серед індусів, коли шанованих осіб ховали замість кремації, каже пан Амбекар.

Він додає, що скелет зумів пережити плин часу, тому що ґрунт навколо нього залишався недоторканим і демонстрував характеристики, які запобігають розкладанню скелета.

Вилучення скелета з місця та переміщення його до теперішнього місця було непростим завданням. Спочатку з ґрунту навколо скелета вирізали блок землі зі скелетом всередині. Скелет і ґрунт були оброблені різними хімічними речовинами для зміцнення їх структур. Потім блок землі помістили в дерев’яну коробку, наповнену мокрим брудом, і за допомогою крана перемістили коробку до теперішнього місця.

Вся операція зайняла шість днів, каже пан Амбекар.

Він сподівається, що скелет незабаром знайде місце в музеї. Але він додає, що йому потрібно буде мати механізми для контролю температури та вологості приміщення, щоб запобігти розкладанню скелета.

Місцеві жителі, з якими спілкувалася BBC, висловили подібні настрої та звинуватили у “тяганині” з приводу скелета.

“Ми пишаємося стародавньою історією Ваднагара, але таке ставлення до 1000-річного скелета викликає глибоке занепокоєння. Який сенс будувати музей, якщо найунікальніша античність залишається зовні під пластиковим дахом?” – сказав житель Ваднагара Джесанг Тхакор.

Інший житель, Бетаджі Тхакор, сказав, що, на його думку, скелет може привернути туристів з усього світу до Ваднагара.

“Де ще ви зможете побачити щось подібне?”