Смажена риба на щедрому ложі оніміючих перців чилі та горошку з південно-західного мегаполісу Китаю, Чунціна; баранячі шашлики з кмином з Сіньцзяну на далекому півночі; та вогняна рисова локшина, приправлена равликами з відомих річок Гуансі на півдні.

Все це на прогулянці вулицею Лян Сі в Сінгапурі.

Китайська кухня переживає сплеск популярності за межами Китаю, зумовлений величезним успіхом та жорсткою конкуренцією на батьківщині. І ніде це не видно так чітко, як у Сінгапурі, де етнічні китайці становлять понад три чверті багатокультурного населення.

Ця тенденція не дивна, враховуючи, що китайська «м’яка сила» зростає – згадайте вірусних ляльок Лабуб, гуманоїдних роботів та футуристичні міста, які вражають мандрівників.

Хоча китайська кулінарія, яка існує століттями і є вишуканою, не є пріоритетом Пекіна для перетворення країни на «культурну державу» до 2035 року.

І все ж, поки авторитарний Китай намагається завоювати прихильність світу, розкішний стіл може стати його найефективнішим і недооціненим козирем.

Перша зупинка: Сінгапур

Luckin, китайський аналог Starbucks, відкрив свій перший закордонний магазин у Сінгапурі в березні 2023 року. Два роки потому їх там понад 60. Минулого місяця мережа дебютувала в США, відкривши два магазини в Нью-Йорку.

П’ять великих китайських брендів, включаючи Luckin, наразі мають 124 заклади в Сінгапурі, що вдвічі більше, ніж у 2023 році. Важко не помітити докази: величезні яскраві реклами страв, приправлених чилі, а іноді й китайські ідіоми, у торгових центрах, автобусах та станціях метро.

Від відомих мереж до невеликих сімейних закладів та вишуканих ресторанів, які кидають виклик застарілим стереотипам, усі вони набирають обертів тут, перш ніж стрибнути далі, в інші частини Південно-Східної Азії, а потім і по всьому світу.

Успіх у Сінгапурі – це «доказ концепції для подальшого розширення, який переконує потенційних інвесторів у готовності мережі вийти на світовий ринок», – каже Томас Дюбуа, історик сучасного Китаю.

Getty Images

Це досить зручне місце для відкриття нових ресторанів. І воно різноманітне, що робить його чудовою тестовою кухнею для дуже різних смаків, від південноазійських до європейських.

І що важливо, Сінгапур є туристичним центром, де, як каже пан Дюбуа, їжа майже як національний вид спорту: “Люди їдуть до Сінгапуру, щоб поїсти”.

І там вони знайдуть меню, що виходять за межі всюдисущих пельменів та хот-поту. Підприємці, що стоять за новою хвилею китайської кулінарії, хочуть показати людям, наскільки величезний і різноманітний Китай. І вони не можуть фальсифікувати.

Багато відвідувачів Сінгапуру – етнічні китайці, не тільки з Китаю, але й з Бангкока, Куала-Лумпура, Маніли, Джакарти тощо – які мають витончене розуміння китайської кухні.

Не існує єдиного виду гостроти, каже Клер Ванг, менеджер з маркетингу Nong Geng Ji, мережі з Хунаню, що славиться своїми гострими стравами.

Кухня Хунаню має «пікантний присмак, досягнутий за допомогою ферментованих перців чилі», на відміну від «оніміючого гострого смаку Сичуаню або кисло-гострого смаку Гуйчжоу».

Після відкриття понад 100 ресторанів у Китаї, Nong Geng Ji відкрила свою першу закордонну філію в Сінгапурі наприкінці 2023 року. З того часу тут відкрито ще шість, п’ять у Малайзії, один у Канаді, і зараз компанія розглядає можливості в Таїланді, Японії, Південній Кореї та США.

Це, безумовно, доказ зростаючого попиту на перець чилі, особливо китайський – тенденція, яка сподобалася б колишньому лідеру Китаю Мао Цзедуну. Він, народившись і вирощивши в Хунані, вважав: “Не можна бути революціонером, якщо не їсти перець чилі”.

Нарешті, «справжня» китайська їжа