Відколи Карлос Алькарас приєднався до ATP туру в 16-річному віці, його відзначали за різноманітність стилю гри. Він майстерно поєднує низькі слайси з потужними форхендами та витонченими краплями, несподівано для суперників виграючи очки видовищними способами.

Але саме його здатність демонструвати стабільно високу якість гри на будь-якому покритті виділяє його серед інших тенісистів. Універсальність Карлоса Алькараса вже ставить його на особливе місце в історії тенісу.

Алькарас здобув по два титули Великого Шолома на харді, траві та ґрунті. У чоловічому тенісі раніше такого досягнення вдавалося лише Рафаелю Надалю (у 24 роки), Мацу Віландеру (у 24 роки) та Новаку Джоковичу (у 34 роки). Це свідчить про виняткову адаптивність та майстерність юного спортсмена.

Швидкість, з якою Алькарас здобуває титули Великого Шолома, вражає. Йому знадобилося лише 19 турнірів, щоб виграти шість мейджорів. Це другий показник в історії після рекорду Бйорна Борґа, який у 1978 році здобув шість титулів за 18 турнірів. Успіхи Алькараса на цьому етапі кар’єри є безпрецедентними.

Лише Борґ виграв шість турнірів Великого Шолома в молодшому віці, здобувши три титули на ґрунті Ролан Гаррос та три на траві Вімблдону. Карлос Алькарас перевершує багато легендарних гравців за цим показником.

У 22 роки Надаль мав шість титулів (останній з яких він виграв у віці, старшому за Алькараса на кілька місяців), тоді як Піт Сампрас мав п’ять, а Віландер — чотири. Порівняння з цими видатними гравцями підкреслює значущість досягнень Алькараса.

Навіть такі майстри, як восьмиразовий переможець Вімблдону Роджер Федерер (три титули) та 24-разовий чемпіон Великого Шолома Новак Джокович (один титул), значно поступалися Алькарасу за кількістю здобутих мейджорів у його віці. Його кар’єрний старт є унікальним явищем у сучасному тенісі.