У 1973 році сталася подія, яка привернула увагу світу та породила термін “феномен Стокгольмського синдрому”. Під час зухвалого пограбування банку в Стокгольмі, двоє чоловіків взяли чотирьох заручників. Однак, замість очікуваного страху та ворожості, протягом шести днів ув’язнення між заручниками та їхніми викрадачами почали формуватися несподівані емоційні зв’язки. Ця дивна динаміка, коли жертви починають співчувати та навіть захищати своїх кривдників, вразила психологів та експертів, висвітливши складні аспекти людської психології в екстремальних умовах. Подія 1973 року стала яскравим прикладом того, як психіка людини може реагувати на сильній стрес, ілюструючи феномен Стокгольмського синдрому, який досі вивчається та обговорюється. Ця незвичайна історія доводить, що людська поведінка може бути надзвичайно складною і непередбачуваною, особливо під тиском життєвої небезпеки. Феномен Стокгольмського синдрому, хоч і є рідкісним, демонструє глибокі психологічні механізми, що активуються в ситуаціях заручників.