Президент США Дональд Трамп, проїжджаючи у неділю Вашингтоном, помітив намет безхатьків, що викликало його різку реакцію. Він написав у соцмережі: «Безхатьки мусять негайно виїхати». Наступного дня, після оголошення про заходи проти бездомності, мешканців, включаючи Білла Теоді, змусили покинути територію.

Пан Теоді висловив здивування, що президент сфотографував його та використав це як політичний інструмент. Після цього Трамп заявив про намір «прибрати наметові містечка з усіх наших парків». Місцева влада розпочала демонтаж наметів та речей мешканців, прискоривши процедуру після заяви президента. Пан Теоді, 66-річний мешканець Міссурі, який працює у будівництві, але має нерегулярні заробітки з 2018 року, жив на цьому місці роками.

Місце, де розміщувався табір, розташоване за 10 хвилин їзди від Білого дому. Коли журналіст прибув туди, він побачив, як місцева влада попереджає мешканців про можливе виселення. Пан Теоді, який перебував там само в своєму кріслі, раніше бачив проїзд президентського кортежу. Він зазначив, що вони намагаються підтримувати чистоту, не бажаючи образити президента.

У четвер мешканцям табору наказали негайно звільнити територію. Бульдозери почали демонтаж майна. За словами заступника мера округу Колумбія Вейна Турнейджа, зазвичай такі дії вимагають тижневого попередження, але цього разу процес був прискорений. Пан Теоді повідомив, що їм сказали «пакуватися, або все знесуть бульдозером», не даючи часу на збори.

Напередодні оголошення про заходи, наметове містечко було найбільшим у місті, де проживало 11 осіб. За статистикою, цього року кількість бездомних у Вашингтоні зменшилася порівняно з минулим роком. Станом на поточний рік, приблизно 5138 осіб без постійного житла, що менше, ніж минулого року. Близько 800 з них не мають жодного притулку, тоді як решта 4300 перебувають у тимчасових помешканнях.

Адміністрація президента запропонувала розмістити безхатченків у притулках та надати послуги з лікування залежностей чи психологічної допомоги, погрожуючи штрафами або ув’язненням у разі відмови. Пан Теоді вважає, що такий підхід є неприйнятним, оскільки притулки не завжди безпечні і не відповідають потребам. Багато організацій, що працюють з безхатченками, вказують на недостатню кількість місць у притулках.

Після виселення, пан Теоді отримав допомогу від небайдужих людей і зміг переночувати в мотелі. Він високо оцінив можливість поспати в ліжку та скористатися душем і приватним санвузлом. Пан Теоді планує шукати нове безпечне місце для життя у Вашингтоні. Його слова про те, що «це добре спати в ліжку», підкреслюють складні умови, в яких опиняються безхатьки.

Також була зустріч з Джорджем Морганом, 65-річним мешканцем Вашингтона, який прожив на вулиці два місяці через неможливість оплачувати оренду. Коли він зустрівся з журналістом, то був у рецепції мотелю зі своїм собакою Блу, отримавши допомогу на нічліг. Його останні кошти пішли на оплату збору за собаку.

Пан Морган зміг продовжити своє перебування в мотелі на вихідні, але не знає, що робитиме наступного тижня через відсутність коштів. Він висловив надію на допомогу Божу. Його собака, як і він, потребує безпечного місця.

Статистика щодо бездомності у Вашингтоні вказує на зменшення кількості осіб, які не мають постійного житла. Однак, проблема залишається актуальною, особливо для тих, хто не може скористатися послугами притулків. Розповіді пана Теоді та пана Моргана ілюструють особисті трагедії, спричинені бездомністю та політикою боротьби з нею. Їхні історії підкреслюють необхідність більш гуманних та ефективних рішень проблеми.