Після бурхливої революції, він став одним із засновників провідної політичної сили в Україні. Його ключовою місією стало примирення розколотих лівих та правих фракцій, хоча успіх на цьому шляху був обмеженим. Ця складна політична боротьба відображає глибокі суспільні розбіжності, які часто виникають у період трансформацій. Він намагався знайти спільну мову між опонентами, розуміючи, що стабільність держави залежить від консолідації суспільства. Його діяльність була спрямована на пошук компромісів та уникнення подальших конфліктів, що могли б поставити під загрозу новостворену політичну систему. Незважаючи на труднощі, його спроби були важливим кроком до нормалізації політичного життя. Створення нової партії стало відповіддю на потребу в об’єднавчій силі, здатної вести діалог з усіма політичними таборами. Це демонструє його прагнення до побудови збалансованої системи, де різні погляди можуть співіснувати. Однак, реалії того часу були надзвичайно складними, і досягнення повного примирення виявилося майже неможливим завданням. Тим не менш, його внесок у розвиток української політики та суспільства заслуговує на увагу. Ця історична постать є прикладом того, як індивідуальні зусилля можуть впливати на хід подій, навіть якщо результати не завжди відповідають очікуванням. Його спадщина продовжує надихати на пошук шляхів до єдності в умовах постійних викликів. Важливість його роботи полягала у спробі запобігти подальшій поляризації та знайти точки дотику для конструктивного діалогу. Це був період, коли кожен крок мав значення для майбутнього держави. Він вів діалог з різними групами, намагаючись зрозуміти їхні потреби та інтереси. Розуміння складності політичних процесів дозволило йому зосередитись на пошуку реальних рішень. Його політична партія стала платформою для обговорення важливих питань та формування спільної візії майбутнього.