Представники Ізраїлю та ХАМАС вирушають до Шарм-ель-Шейха, Єгипет, для початку непрямих переговорів щодо припинення війни між Ізраїлем та Газою. Це найближче, на чому обидві сторони були до угоди з моменту початку конфлікту.

План Дональда Трампа з 20 пунктів, який Ізраїль погодив, а ХАМАС частково прийняв, є лише рамковою основою, що складається з кількох сторінок. Однак залишаються суттєві розбіжності, які потребують вирішення з обох сторін.

План Трампа передбачає, що протягом 72 годин після досягнення угоди будуть звільнені всі залишені заручники. За оцінками, у Газі залишається 48 ізраїльських заручників, 20 з яких, як вважається, живі. Трамп заявив, що заручників може бути звільнено “дуже скоро”, а Нетаньягу висловив надію на їхнє звільнення до завершення єврейського свята Сукот.

ХАМАС погодився на “формулу обміну” заручниками, викладену в плані Трампа, за умови виконання певних “польових умов”. Проте заручники є єдиним важелем впливу для групи, і незрозуміло, чи готова вона звільнити їх до остаточного узгодження інших пунктів угоди. Довіра між сторонами практично відсутня. Минулого місяця Ізраїль здійснив невдалу спробу замаху на переговорну команду ХАМАС, що викликало обурення не лише з боку ХАМАС, але й Дональда Трампа та Катару, ключового посередника. Члени цієї команди тепер зустрінуться неподалік від ізраїльської делегації в Єгипті.

Ізраїль поставив за мету знищення ХАМАС. Нетаньягу неодноразово заявляв, що не зупиниться, доки група не буде ліквідована. Ключовим пунктом плану Трампа є роззброєння ХАМАС. Однак ХАМАС раніше відмовлявся складати зброю, заявляючи, що зробить це лише після створення палестинської держави. У своїй відповіді ХАМАС не згадував про роззброєння, що викликає спекуляції про незмінність його позиції.

Минулими вихідними Нетаньягу пообіцяв: “ХАМАС буде роззброєний, а Газа демілітаризована – або легким, або важким шляхом”. Це чітко вказує на наміри Ізраїлю.

План передбачає, що ХАМАС не матиме майбутньої ролі в Газі, яка буде керуватися тимчасовим перехідним органом палестинських технократів під наглядом “Ради Миру”, очолюваної Дональдом Трампом за участю колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера. Управління Сектором Газа згодом має перейти до Палестинської Автономії (ПА).

Хоча Нетаньягу погодився з усіма 20 пунктами плану Трампа, він, здавалося, виступив проти залучення ПА, наполягаючи на її відсутності у майбутньому управлінні. Це один з багатьох пунктів плану, який буде неприйнятним для ультранаціоналістичних сил у коаліції Нетаньягу, багато з яких прагнуть зберегти контроль над Газою та відновити там єврейські поселення. У своїй відповіді ХАМАС вказав, що очікує певної майбутньої ролі в Газі як частина “єдиного палестинського руху”. Хоча формулювання є розпливчастим, це, ймовірно, буде неприйнятно як для Трампа, так і для ізраїльтян.

Обсяг виведення ізраїльських військ є четвертим пунктом суперечки. План передбачає, що ізраїльські війська виведуться з Гази “на основі стандартів, етапів та часових рамок”, які мають бути узгоджені всіма сторонами. Карта, розповсюджена Білим домом, показує три запропоновані етапи виведення ізраїльських військ: перший залишає близько 55% Гази під ізраїльським контролем, другий – 40%, а останній – 15%. Останній етап передбачав би “периметр безпеки”, який “залишатиметься доти, доки Газа не стане належним чином захищеною від будь-якої відродженої терористичної загрози”.

Формулювання тут є нечітким і не дає чітких термінів для повного виведення ізраїльських військ – чого ХАМАС, ймовірно, прагне отримати чіткості. Крім того, карта, надана Білим домом, не відповідає власним картам ізраїльських військових, що показують мілітаризовані зони, а кордони Гази в деяких місцях намальовані неправильно. Ці деталі свідчать про необхідність подальших уточнень.