Коли католицька церква обирає нового Папу, світ спостерігає не за прес-конференцією чи публікацією в соціальних мережах, а за димом, що піднімається з невеликої труби над Сикстинською капелою.

Якщо дим чорний, нового Папи не обрано. Якщо білий, рішення прийнято: Habemus Papam – у нас є Папа. Це велика драма, яка транслюється в прямому ефірі мільйонам людей.

Але те, чого не бачать глядачі, — це прихована складність багатовікового ритуалу: ретельно збудований димар, спроектована піч та точні хімічні рецепти, кожна частина ретельно розроблена, щоб забезпечити чітке повідомлення димом.

Експерти повідомили, що процес вимагає “двох спеціальних феєрверків”, репетицій димових випробувань та пожежників Ватикану на поготові. Його ретельно організовує команда інженерів і церковних чиновників, які працюють злагоджено.

Папа Франциск помер у Великодній понеділок у віці 88 років, і після завершення похорону увага переключилася на конклав – приватну зустріч, на якій буде обрано нового Папу.

Ватикан підтвердив, що кардинали зустрінуться в базиліці Святого Петра 7 травня, щоб відслужити спеціальну Месу, перш ніж зібратися в Сикстинській капелі, де розпочнеться складне голосування.

Традиція спалювання паперових бюлетенів кардиналів сягає XV століття і стала частиною ритуалів конклаву, спрямованих на забезпечення прозорості та запобігання фальсифікаціям, особливо після того, як попередні затримки папських виборів призвели до громадського розчарування та заворушень.

З часом Ватикан почав використовувати дим як спосіб спілкування з зовнішнім світом, зберігаючи сувору конфіденційність голосування.

І сьогодні, незважаючи на незліченні досягнення в комунікаціях, Ватикан вирішив зберегти традицію.

“З давніх часів люди бачили дим, що піднімається – жертвопринесення тварин і зерна в Біблії, або спалювання ладану в традиції – як форму людського спілкування з божественним”, – сказала професор теології з Університету Бірмінгема Кандіда Мосс.

“У католицькій традиції молитви “підносяться” до Бога. Використання диму викликає ці релігійні ритуали та естетику дива та таємниці, які їх супроводжують”.

Професор Мосс також каже, що дим, що піднімається, дозволяє людям, які збираються на площі Святого Петра, “відчувати себе причетними – ніби вони включені в цю таємничу і секретну справу”.

Причини символічні, але для того, щоб це працювало у 21 столітті, потрібна реальна інженерія.

У Сикстинській капелі тимчасово встановлено дві печі спеціально для конклаву: одна для спалювання бюлетенів, інша – для генерування димових сигналів.

Обидві печі підключені до невеликого димоходу – труби в димарі, яка дозволяє виходити диму – що веде вгору через дах каплиці назовні. У п’ятницю пожежники були помічені на даху, обережно закріплюючи верхню частину димоходу на місці, а робітники встановлювали будівельні риштування та споруджували печі всередині.

Сикстинська капела, побудована понад 500 років тому, є домом для одного з найвідоміших у світі стель. Прикрашена фресками Мікеланджело, вона не зовсім призначена для димових сигналів, і димар потрібно встановлювати непомітно та безпечно.

Це складний процес. Техніки або використовують наявний отвір, або створюють тимчасовий люк, через який вставляється димар – зазвичай з металу, такого як залізо чи сталь. Труба проходить від печей назовні, виходячи через кахельний дах над площею Святого Петра.

Кожне з’єднання герметично, щоб запобігти витокам, і кожен компонент перевіряється. Фахівці репетирують димові випробування за кілька днів до початку конклаву, гарантуючи, що робота димоходу відбувається в реальному часі. Навіть пожежники Ватикану беруть участь; на готовності у разі несправності.

“Це такий точний процес, тому що, якщо щось піде не так, це не просто технічний збій – це стає міжнародним інцидентом”, – сказав Кевін Фарлам, інженер-конструктор, який працював з об’єктами культурної спадщини. “Це не те саме, що покласти трубу на піч для піци. Кожна частина системи повинна бути встановлена без пошкоджень”.

Ця установка будується за кілька днів до прибуття кардиналів і демонтується після обрання Папи.

Щоб сигнал був видимим, ватиканські техніки використовують комбінацію хімічних сполук.

“По суті, вони будують тут два спеціальні феєрверки”, – сказав професор Марк Лорх, завідувач кафедри хімії та біохімії Університету Халла.

“Для чорного диму спалюється суміш перхлорату калію, антрацену та сірки – утворюючи густий, темний дим.

“Для білого диму використовується комбінація хлорату калію, лактози та соснової каніфолі, яка згоряє чисто і блідо.

“У минулому вони намагалися спалювати вологу солому, щоб створити темніший дим, і суху солому, щоб створити світліший дим – але це викликало певну плутанину, тому що іноді вона виглядала сірою”.

Він пояснив, що ці хімічні речовини “попередньо запаковані в картриджі та підпалюються електронним способом”, тому неоднозначностей немає.

Додавання дзвіночків – введених під час обрання Папи Бенедикта XVI – тепер служить підтвердженням і використовується разом із димовим сигналом.

З роками були пропозиції щодо модернізації системи: кольорове освітлення, цифрові сповіщення або навіть телевізійні голоси. Але для Ватикану ритуал — це не просто інструмент комунікації — це момент безперервності з століттями традиції.

“Це про традицію та секретність, але це також має реальний теологічний сенс”, – сказала професор Мосс.

“Плюс “Католицька церква” та “передові технології” далеко не синоніми – інновації майже протилежні ритуалу”.