У тихому, зеленому передмісті Торонто 30-річна афганська жінка проводить більшість днів телефоном, сподіваючись зв’язатися зі своїми двома молодшими братами та батьком.

Вони перебувають не в Афганістані, а за кілька миль, через кордон у США, утримуються Службою імміграції та митного контролю (ICE).

Усі троє місяцями перебувають у переповнених камерах, застрягши у бюрократичному тупику між Канадою та США, як стверджують їхні адвокати.

Вони мають право на притулок у Канаді, оскільки мають близьких родичів, які є легальними біженцями в країні, але можуть подати свою заяву лише на сухопутному кордоні. А американські чиновники наполягають, що їх звільнять, лише якщо вони в’їдуть до Канади повітрям, чого вони не можуть зробити без візи, як повідомив BBC їхній американський адвокат.

Заява на отримання візи наразі розглядається, і вони залишаються в заручниках, не маючи змоги подати заяву в Канаді та побоюючись депортації з США.

Зі свого дому поблизу Торонто «Асал», як вона себе називає, каже, що намагалася зробити все, щоб їх звільнили. BBC використовує псевдонім, оскільки її родина належить до етнічної та релігійної меншини, яка зазнає переслідувань в Афганістані.

Вона найняла адвокатів в обох країнах, щоб просувати їхню справу, і навіть запропонувала покрити витрати агентів ICE на супровід їх до кордону Канади та США, але безрезультатно.

Випадок родини ілюструє, як деякі шукачі притулку опинилися в пастці швидкоплинної політики адміністрації Трампа, як кажуть їхні адвокати та експерти. Це також ставить питання про те, чи має Канада відповідальність за прискорення в’їзду для людей, які перебувають під вартою ICE і мають зв’язки з цією країною.

Тим часом члени родини Асал можуть бути відправлені назад до Афганістану або до третьої країни за їхнім вибором – «найстрашніший крок з усіх», стверджує їхній американський адвокат Джоді Гудвін. Цей варіант «ставить їх під ризик бути відправленими хтозна-куди, без жодних гарантій захисту», – сказала вона.

Батько працював підрядником з американськими військами, розповіла Асал, що робило його мішенню для Талібану в разі депортації до Афганістану.

Протягом останніх восьми місяців пані Гудвін працювала над тим, щоб зупинити відправлення родини до їхньої батьківщини американською владою.

Водночас їхні адвокати в Канаді наполягали на наданні віз, необхідних для виїзду літаком. Відповідно до імміграційної угоди між Канадою та США – Угоди про безпечну третю країну – мігранти без візи повинні вимагати притулку на сухопутному прикордонному переході.

Асал спілкується зі своєю затриманою родиною, коли може. ICE дозволяє онлайн-«відвідування», і вона часто зв’язується зі своєю 18-річною сестрою.

Під час останнього дзвінка, здійсненого за допомогою iPad, яким вона ділиться з приблизно 80 іншими співкамерниками, її сестра розповідала про своє повсякденне життя – про боротьбу за добрий нічний сон, про звичку прати одяг, щоб просто зайняти себе – перш ніж вона розриваєтся на плач.

У канадських юридичних документах, наданих BBC, вона зазначає, що була «шокована» умовами утримання ICE.

«Кожен аспект нашого життя контролюється, хоча ми не злочинці», – сказала вона.

Вона описує, як їх обшукували, годували «майже неїстівною» їжею, і як ув’язненим, які відмовляються їсти, загрожує «одиночне ув’язнення».

BBC звернулася за коментарем до ICE. Представники адміністрації раніше спростовували повідомлення про погані умови в центрах утримання мігрантів у США як неправдиві.

Асал та інші члени родини кажуть, що їм важко отримати інформацію про стан утриманих, включаючи наймолодшого брата, якого госпіталізували на 10 днів через судоми, а потім він повернувся під варту ICE.

Перша частина родини, до якої входили Асал та двоє її брати, прибула до Канади у лютому 2023 року, розповіла вона BBC.

Це був їхній бажаний пункт призначення після того, як вони неохоче втекли з Афганістану, оскільки насильство швидко зростало після приходу до влади Талібану.

Вони дісталися до Ірану, звідти до Бразилії, а потім до США, де їх утримувала ICE протягом чотирьох днів, перш ніж вони вирушили до північного кордону і перетнули його через Роксхем-Роуд, яка на той час була добре протоптаною, але неофіційною переправою між штатом Нью-Йорк та Квебеком. Опинившись у Канаді, вони успішно подали заяву на притулок.

«Тут безпечно. Є охорона, і громада добра», – сказала Асал.

У серпні 2024 року більше членів родини змогли виїхати з Афганістану і прибули до Канади подібним шляхом.

Але до того часу, коли остання група – її мати та батько, а також троє її братів – зробили цю подорож, політична ситуація в Північній Америці змінилася.

Роксхем-Роуд – цей неофіційний шлях для тисяч шукачів притулку, які в’їжджали до Канади між 2017 та 2023 роками – був закритий, а США боролися з напливом мігрантів на своєму південному кордоні.

Після невдалих спроб законно в’їхати до США з Мексики, у грудні члени родини Асал, що залишилися, заплатили за контрабанду через кордон, де вони здалися владі.

У лютому мати Асал та одна з її сестер були звільнені незабаром після того, як Трамп обійняв посаду та підписав виконавчий наказ про розширення утримання та депортації мігрантів, і дісталися до Канади.

Але решта троє все ще перебувають під вартою ICE, і американська влада відмовляється їх звільняти згідно з новими правилами, каже пані Гудвін.

Той факт, що вони не були звільнені разом з іншими в лютому, пояснюється поганим таймінгом.

Пані Гудвін каже, що офіційний представник повідомив їй: «вони просто не встигли з документами».

У відповідь на запитання BBC щодо справи родини, високопоставлений чиновник Департаменту національної безпеки США (DHS) заявив: «ICE з радістю поверне їх до країни походження», якщо вони подадуть запит на добровільний виїзд.

Вони додають, що США «НЕ будуть передавати незаконних мігрантів, які шукають притулку, з нашої країни до Канади і навпаки. Це частина добрих сусідських та партнерських відносин».

Адам Садінскі, один з канадських адвокатів родини, заявив, що Канада має можливість возз’єднати цю родину.

«Ми не хочемо, щоб Канада була співучасником такого ставлення та потенційного результату, коли їх можуть відправити до будь-якої кількості країн з їхнім власним жахливим рекордом у сфері прав людини», – каже він BBC.

Пан Садінскі також стверджує, що дозвіл на в’їзд родини відповідатиме Угоді про безпечну третю країну, яка містить винятки, спрямовані на возз’єднання сімей.

У заяві для BBC Імміграційна служба, біженці та громадянство Канади заявила, що не коментуватиме справу родини, посилаючись на законодавство про конфіденційність.

Справа створює дилему для канадських чиновників, каже імміграційний адвокат Річард Курланд.

Пан Курланд, який не бере участі у їхній справі, розповів BBC, що дозвіл на в’їзд родини може створити прецедент для інших, які перебувають під вартою ICE і мають зв’язки з Канадою. «Як ви можете сказати «так» лише одній родині, а потім «ні» всім іншим?»

Але він додає, що, на його думку, і Канада, і США несуть відповідальність за те, щоб принаймні уникнути відправлення родини назад до Афганістану.

«Це жорстоко з боку США – не виключити рейс до Кабула», – сказав він. «Американці знають, що їх чекає, бо вони були там, у Кабулі, понад 20 років».

Наразі Асал та її родина в Канаді продовжують переживати через цю справу, бажаючи возз’єднання.

«Повірте мені, коли я скажу, що більшість ночей я не сплю», – сказала вона.

Але вона сподівається, що канадські чиновники вчинять правильно і «не залишать нас самих у цій ситуації».