Адміністрація Трампа очолює амбітну, але суперечливу мирну ініціативу, спрямовану на припинення тривалого конфлікту на сході Демократичної Республіки Конго, який також залучив сусідню Руанду.

Ці посередницькі зусилля не викликають здивування, оскільки ДР Конго – країна в серці Африки – володіє мінеральними багатствами, які потрібні США для живлення ІТ, а тепер і революції ШІ, значна частина яких наразі йде до Китаю.

Очікується, що президент США Дональд Трамп прийме лідерів ДР Конго та Руанди – Фелікса Чісекеді та Поля Кагаме – найближчими тижнями, щоб зафіксувати мирну угоду, яку він назвав “славетним тріумфом”, сподіваючись підкріпити її угодами, що стимулюватимуть американські інвестиції в регіон.

Виконавчий директор World Peace Foundation (Світової фундації миру) в США, професор Алекс де Ваал, сказав, що адміністрація Трампа просуває “нову модель миротворення, що поєднує популістську виставу з комерційними угодами”.

“Трамп робив це і в Україні. Він хоче здобути славу, щоб підняти свій політичний рейтинг, і забезпечити мінерали, які відповідають інтересам Америки”, – сказав професор де Ваал.

Однак він зазначив, що “в ДР Конго Китай вже скупив багато мінералів, тому США грають у наздоганялки”.

Він сказав, що досі американські компанії обережно ставилися до інвестицій в ДР Конго через проблеми безпеки та “моральний ризик” роботи з так званими “кривавими мінералами” – мінералами, що фінансують повстанські рухи – але це може змінитися, коли адміністрація Трампа реалізує свою мирну модель.

Професор де Ваал сказав, що це може статися і в інших охоплених конфліктами державах, таких як Судан, де адміністрація Трампа – разом з арабськими країнами, такими як Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Єгипет – очікувалася участь у посередницьких зусиллях після невдачі попередніх ініціатив.

Він додав, що мирну модель адміністрації Трампа не можна відкидати, особливо якщо вона зупинить бойові дії, що вбили тисячі людей і вигнали мільйони інших у конфліктах, які тривають понад 30 років на сході ДР Конго.

“Трамп може змусити сторони говорити і зрушити справи з мертвої точки”, – сказав професор де Ваал.

Але професор Анрі Мостерт, науковець з мінерального права в Університеті Кейптауна, Південна Африка, сказала, що ДР Конго “ризикує компрометувати суверенітет над своїми мінералами”.

ДР Конго може опинитися в борговій залежності на роки в обмін на невиразні гарантії безпеки, сказала вона.

Це нагадувало угоди “бартеру ресурсів”, яких дотримувалися Китай і Росія в численних африканських державах, додала професор Мостерт.

Вона навела як приклад Анголу, де Китай будував інфраструктуру в обмін на нафту.

“Навіть коли ціни на нафту зросли, Ангола не змогла отримати за неї більше вигоди”, – сказала професор Мостерт.

Держдепартамент США заявив у 2023 році, що ДР Конго має мінеральні резерви на суму приблизно 25 трлн доларів (21,2 трлн фунтів стерлінгів).

Це включає кобальт, мідь, літій, марганець і тантал – необхідні для виготовлення електронних компонентів, що використовуються в комп’ютерах, електромобілях, мобільних телефонах, вітрових турбінах та військовому обладнанні.

“Як довго ДР Конго буде змушене віддавати свій кобальт американським інвесторам? Чи це буде 20 років чи 50 років? Яка ціна миру?” – запитала професор Мостерт.

Представник уряду ДР Конго Патрік Муяя підтвердив у березні в програмі Newsday, що його країна хоче постачати США “деякі критично важливі мінерали” в обмін на угоду про безпеку.

За даними експертів ООН у звіті раніше цього місяця, повстанське угруповання M23 на початку цього року розпочало великий наступ, захопивши величезні території на сході ДР Конго та контрабандою переправляючи мінерали через кордон до Руанди.

“Їхній подальший експорт до кінцевих споживачів досяг безпрецедентного рівня”, – додали експерти ООН.

Руанда заперечує звинувачення у підтримці M23, хоча ООН надала докази присутності тисяч своїх солдатів у ДР Конго.

У спробі вирішити проблему контрабанди мінералів, мирна угода між ДР Конго та Руандою, укладена за посередництва США, передбачає узгодження “регіональної рамки економічної інтеграції” між двома країнами-суперниками.

Це “мало б перекрити незаконні економічні шляхи” та створити “взаємовигідні партнерства та інвестиційні можливості” для “більшого процвітання – особливо для населення регіону”.

“Ми отримуємо для Сполучених Штатів багато прав на видобуток корисних копалин з Конго як частину цього”, – сказав Трамп напередодні мирної угоди, підписаної представниками обох урядів 27 червня у Вашингтоні.

Аналітик південноафриканського аналітичного центру Institute for Security Studies, що базується в ДР Конго, Брам Верелст, сказав, що ініціатива США реалізується паралельно з іншою, яку очолює Катар, близький союзник США.

Пан Верелст сказав, що фокус США переважно на регіональному вимірі, тоді як Катар зосереджується на внутрішніх питаннях між урядом ДР Конго та повстанською групою M23, яка створила власну адміністрацію на сході після захоплення регіональної столиці Ґоми.

Професор Джейсон Стірнс, політолог з Канади, який спеціалізується на регіоні, сказав, що Катар, як і інші багаті на нафту країни Перської затоки, розширює свою присутність в Африці “для проектування сили, впливу, а також для пошуку економічних можливостей”.

Він додав, що Катар втрутився в посередницькі зусилля на прохання Руанди, яка вважала, що США підтримують ДР Конго, чого Вашингтон заперечує.

Професор Стірнс сказав, що Катар має “величезні” економічні інтереси в Руанді, зазначивши, що держава Перської затоки будує новий аеропорт вартістю в мільярди доларів у Кігалі та веде переговори про придбання 49% акцій національної авіакомпанії.

Він пояснив, що США та Катар тісно співпрацюють, але мати два процеси менш ідеально, оскільки “ви не хочете опинитися в ситуації, коли існує мирна угода між ДР Конго та Руандою, але Руанда потім каже: ‘Ми не контролюємо M23’, а M23 продовжує ескалацію [конфлікту] на сході ДР Конго”.

“Тому дуже важливо, щоб ці два процеси були тісно пов’язані, оскільки актори дуже тісно пов’язані”, – додав професор Стірнс.

Згідно з мирною угодою, ДР Конго та Руанда домовилися запустити “механізм координації безпеки” протягом 30 днів після угоди від 27 червня.

Пан Верелст зазначив, що припинення вогню очікувалося набути чинності у вівторок, за яким послідує підписання урядом ДР Конго та M23 всеосяжної мирної угоди до 18 серпня, що базується на “декларації принципів”, яку вони вже узгодили.

Аналітик групи International Crisis Group (ICG), що базується в ДР Конго, Онéсфор Семтумба, сказав, що США та Катар досягають угод “рекордно швидко” з моменту приходу Трампа на пост президента США в січні.

Пан Семтумба сказав, що їхнє втручання сталося після того, як різні африканські посередницькі зусилля “не змогли змусити сторони підписати жодного документа” з 2022 року.

“Регіональні гравці не мають такого ж впливу, щоб впливати на Кіґалі та Кіншасу”, – додав він.

“Але між підписанням угоди та досягненням миру шлях може бути довгим, і в цьому випадку він буде довгим”, – попередив пан Семтумба.

Ключовим питанням є те, чи здасть M23 території, що перебувають під її контролем, як того вимагає уряд Чісекеді.

Пан Семтумба сказав, що M23 погодилася на встановлення “державної влади” на всій території ДР Конго, однак повстанці також заявили, що не відмовляться “жодного сантиметра” землі.

“Особисто я думаю, що перехід має бути поступовим, а для певних районів має бути якесь спільне управління. Але все залежатиме від такту посередників та їхньої здатності розбити лід”, – додав пан Семтумба.

Він сказав, що успіх мирної ініціативи також залежить від того, що угода називає “зняттям оборонних заходів” Руандою, що широко тлумачиться як виведення її військ зі східного ДР Конго.

Хоча Руанда заперечує підтримку M23, вона заявляє, що хоче знищити FDLR – міліцію, створену з тих, хто здійснив геноцид 1994 року в Руанді, а потім втік до ДР Конго. Руанда звинувачує конголезьку армію у співпраці з FDLR.

Мирна угода передбачає “нейтралізацію” FDLR, проте це вже намагалися зробити кілька разів за останні три десятиліття.

“Для Руанди нейтралізація FDLR є передумовою для виведення її сил, тоді як ДР Конго каже, що обидва мають бути досягнуті одночасно”, – зазначив пан Семтумба, додавши, що посередникам доведеться знайти рішення, оскільки ці питання призвели до провалу попередніх мирних ініціатив.

“Лише виходячи з різних тлумачень сторін щодо підписаних текстів, можна відчути всі труднощі, що стоять попереду”, – сказав пан Семтумба.

Професор Мостерт погодилася, що сама по собі дипломатія не може досягти миру, і потрібна ширша ініціатива.

“Мир будується шляхом перетворення болю. Це потребує більше, ніж дипломатія. Це потребує діалогу, децентралізованої участі та гідності досвіду людей”, – сказала вона.

“Ось чому я вважаю, що важливо, щоб сторони, які домовляються, та законодавці пам’ятали про історичні травми, включаючи десятиліття експлуатації ресурсів”, – додала професор Мостерт.

Отже, якщо він хоче, щоб мир тримався достатньо довго, щоб американські компанії отримали прибуток, Дональду Трампу, можливо, доведеться продовжувати тиск.