Шона Бану досі здригається, коли думає про останні кілька днів.

58-річна мешканка округу Барпета в північно-східному штаті Індії Ассам розповідає, що її викликали до місцевого відділку поліції 25 травня, а потім відвезли до пункту на кордоні з сусіднім Бангладеш. Звідти, за її словами, її та ще близько 13 осіб змусили перейти до Бангладеш.

Вона каже, що їй не сказали чому. Але це був сценарій, якого вона боялася – пані Бану каже, що прожила в Ассамі все своє життя, але протягом останніх кількох років вона відчайдушно намагалася довести, що вона є громадянкою Індії, а не «нелегальним іммігрантом» з Бангладеш.

«Мене перештовхнули під прицілом. Я провела два дні без їжі та води посеред поля по коліна у воді, кишачій комарами та п’явками», — сказала пані Бану, витираючи сльози. Після тих двох днів на нейтральній території – між Індією та Бангладеш – вона каже, що її відвезли до того, що виглядало як стара в’язниця на бангладешській стороні.

Через два дні там вона та ще кілька людей – вона не впевнена, чи всі вони були з тієї ж групи, відправленої з нею – були супроводжені бангладешськими чиновниками через кордон, де індійські чиновники нібито зустріли їх і відправили додому.

Не зрозуміло, чому пані Бану раптово відправили до Бангладеш, а потім повернули назад. Але її справа є однією з низки нещодавніх випадків, коли чиновники в Ассамі затримували людей, визнаних іноземцями трибуналами в минулому – за підозрою в тому, що вони є «нелегальними бангладешцями» – і відправляли їх через кордон.

Офіційні особи з індійських прикордонних сил безпеки, поліції Ассаму та уряду штату не відповіли на запитання.

Боротьба з імовірними нелегальними іммігрантами з Бангладеш не є новою в Індії – країни розділені пористим кордоном довжиною 4096 км (2545 миль), що може полегшити перетин, навіть незважаючи на те, що багато чутливих районів ретельно охороняються.

Але все ще рідко, кажуть юристи, які працюють над цими справами, коли людей забирають з їхніх домівок раптово та силоміць вивозять до іншої країни без належної правової процедури. Здається, ці зусилля активізувалися протягом останніх кількох тижнів.

Індійський уряд офіційно не повідомив, скільки людей було відправлено протягом останніх навчань. Але високопоставлені джерела в адміністрації Бангладеш стверджують, що Індія «незаконно вкинула» понад 1200 людей до країни лише в травні, не лише з Ассаму, але й з інших штатів. З цього приводу, за їхніми словами на умовах анонімності, Бангладеш ідентифікував 100 людей як громадян Індії та відправив їх назад.

У заяві Прикордонна охорона Бангладеш заявила, що посилила патрулювання вздовж кордону, щоб стримати ці спроби.

Індія не коментувала ці звинувачення.

У той час як повідомлення ЗМІ вказують на те, що останні репресії також включають мусульман-рохінджа, які проживають в інших штатах, ситуація особливо напружена та складна в Ассамі, де питання громадянства та етнічної ідентичності вже давно домінують у політиці.

Штат, який має майже 300-кілометровий кордон із Бангладеш із мусульманською більшістю, пережив хвилі міграції з сусідньої країни, оскільки люди переїжджали в пошуках можливостей або рятувалися від релігійних переслідувань.

Це викликало занепокоєння в ассамців, багато з яких бояться, що це спричинить демографічні зміни та забере ресурси у місцевих жителів.

Бхаратія Джаната Парті – при владі в Ассамі та на національному рівні – неодноразово обіцяла покласти край проблемі нелегальної імміграції, зробивши Національний реєстр громадян (NRC) штату пріоритетом в останні роки.

Реєстр — це список людей, які можуть довести, що приїхали до Ассаму до 24 березня 1971 року, за день до того, як сусідній Бангладеш проголосив незалежність від Пакистану. Список пройшов кілька ітерацій, і людям, чиї імена були відсутні, було надано можливість довести своє індійське громадянство, показавши офіційні документи квазісудовим форумам під назвою «Трибунали іноземців».

Після хаотичного процесу остаточний проект, опублікований у 2019 році, виключив майже два мільйони жителів Ассаму – багатьох з них помістили в табори для затриманих, а інші подали апеляції до вищих судів проти їх виключення.

Пані Бану сказала, що її справа перебуває на розгляді у Верховному суді, але влада все одно змусила її виїхати.

Подібні історії почули щонайменше від шести інших людей в Ассамі – усі мусульмани – які кажуть, що їхніх членів сім’ї відправили до Бангладеш приблизно в той же час, що й пані Бану, незважаючи на наявність необхідних документів і проживання в Індії протягом поколінь. Принаймні четверо з них зараз повернулися додому, і досі немає відповідей на запитання, чому їх забрали.

Третина з 32 мільйонів жителів Ассаму є мусульманами, і багато з них є нащадками іммігрантів, які оселилися там під час британського правління.

Малека Хатун, 67-річна жителька Барпети, штат Ассам, яка все ще перебуває в Бангладеш, каже, що її тимчасово прихистила місцева сім’я.

«У мене тут нікого немає», — бідкається вона. Її сім’ї вдалося поговорити з нею, але вони не знають, чи зможе вона повернутися і коли.

Через кілька днів після початку нещодавнього раунду дій головний міністр Хіманта Бісва Сарма послався на лютневу вказівку Верховного суду, яка зобов’язала уряд розпочати процедуру депортації для людей, які були «оголошені іноземцями», але все ще перебували в центрах утримання під вартою.

«Людей, яких оголошено іноземцями, але вони навіть не подали апеляцію до суду, ми виштовхуємо назад», — сказав Сарма. Він також стверджував, що людей із апеляціями, які перебувають на розгляді суду, не «турбують».

Але Абдур Раззак Бхуян, юрист, який працює над багатьма справами про громадянство в Ассамі, стверджував, що в багатьох нещодавніх випадках належна правова процедура – яка, серед іншого, вимагатиме співпраці Індії та Бангладеш у цій акції – не була дотримана.

«Те, що відбувається, є навмисним і навмисним неправильним тлумаченням рішення суду», — сказав він.

Пан Бхуян нещодавно подав клопотання від імені студентської організації з проханням до Верховного Суду втрутитися, щоб зупинити те, що вони назвали «політикою примусового та незаконного повернення», але йому було запропоновано спочатку звернутися до високого суду Ассаму.

У Морігаоні, приблизно за 167 км від Барпети, Ріта Хатун сиділа біля столу, на якому лежала купа паперів.

Її чоловік Хайрул Іслам, 51-річний шкільний вчитель, був у тій же групі, що й пані Бану, яку нібито затримала влада.

Трибунал оголосив його іноземцем у 2016 році, після чого він провів два роки в центрі затримання, перш ніж був звільнений. Як і справа пані Бану, його справа також розглядається у Верховному суді.

«Кожен документ є доказом того, що мій чоловік є індійцем», — сказала пані Хатун, гортаючи те, що, за її словами, було свідоцтвом про закінчення середньої школи пана Ісламу та деякими земельними записами. «Але цього було недостатньо, щоб довести його національність владі».

Вона каже, що її чоловік, його батько та дід народилися в Індії.

Але 23 травня, за її словами, поліцейські прийшли до їхнього дому та забрали пана Іслама без жодних пояснень.

Лише через кілька днів – коли з’явилося вірусне відео, на якому бангладешський журналіст бере інтерв’ю у пана Іслама на нейтральній землі – родина дізналася, де він.

Як і пані Бану, пана Іслама тепер відправили назад до Індії.

У той час як його родина підтвердила його повернення, поліція повідомила, що вони «не мають інформації» про його прибуття.

Санджима Бегум каже, що впевнена, що її батька оголосили іноземцем через помилку в ідентифікації – його також забрали тієї ж ночі, що й пана Іслама.

«Ім’я мого батька Абдул Латіф, мого діда був Абдул Субхан. У повідомленні, яке надійшло [багато років тому, від трибуналу у справах іноземців], було сказано Абдул Латіф, син Шукура Алі. Це не мій дід, я його навіть не знаю», — сказала пані Бегум, додавши, що має всі необхідні документи, щоб довести громадянство її батька.

Зараз сім’я почула, що пан Латіф повернувся до Ассаму, але він ще не дістався додому.

Хоча деякі з цих людей зараз повернулися додому, вони бояться, що їх можуть знову раптово забрати.

«Ми не іграшки», — сказала пані Бегум.

«Це людські істоти, ви не можете кидати їх туди-сюди за своїм бажанням».

Additional reporting by Aamir Peerzada and Pritam Roy