Колишнього директора коледжу в східному індійському штаті Одіша засуджено до довічного ув’язнення за відправлення посилки з бомбою, яка вбила молодого чоловіка та його двоюрідну бабусю у 2018 році. Ця справа, відома як “весільна бомба”, сколихнула всю Індію.

Суд визнав 56-річного Пунджілала Мехера винним у вбивстві, замаху на вбивство та використанні вибухових речовин. Бомба, замаскована під весільний подарунок, була доставлена додому 26-річного інженера-програміста Соум’я Сехара Саху через кілька днів після його весілля. Коли подружжя відкрило посилку, вона вибухнула, вбивши Саху та його двоюрідну бабусю, а його дружина Ріма, яка відкрила пакунок, отримала важкі поранення.

Незважаючи на визнання аргументів прокуратури про те, що це був “жахливий” злочин, суд відмовився класифікувати його як “надзвичайно рідкісний” випадок, що заслуговує на смертну кару.

Вибух у лютому 2018 року стався в Патнагарху, тихому містечку в районі Болангір штату Одіша.

Подружжя одружилося лише п’ять днів тому і готувало обід, коли до їхнього будинку прийшла посилка. Вона була адресована Соум’ї і виглядала як весільний подарунок, нібито надісланий з Райпура в штаті Чхаттісгарх, що за 230 км.

Коли Соум’я потягнув за нитку на посилці, щоб відкрити її, потужний вибух прогримів на кухні, вбивши його та його 85-річну двоюрідну бабусю Джемамані Саху. Ріма, якій тоді було 22 роки, вижила з серйозними опіками, проколотою барабанною перетинкою та травмою.

Після тривалого розслідування поліція заарештувала Мехера, тоді 49-річного вчителя та колишнього директора місцевого коледжу, де працювала мати Соум’ї.

Слідчі повідомили, що Мехер затаїв образу через професійне суперництво та ретельно спланував напад. Він використав фальшиве ім’я та адресу, щоб надіслати бомбу поштою з Райпура, обравши кур’єрську службу без камер відеоспостереження або сканування посилок.

Бомба подорожувала понад 650 км автобусом, переходячи з рук в руки, перш ніж її доставили. Слідчі повідомили, що це був грубий, але смертоносний пристрій, загорнутий у джутову нитку, який був налаштований на детонацію під час відкриття.

На посилці з вибухівкою було вказано фальшиве ім’я – СК Шарма з Райпура. Минули тижні без жодних чітких підозрюваних. Слідчі переглянули тисячі телефонних записів і допитали понад 100 людей, в тому числі одного чоловіка, який погрожував після заручин Ріми, але нічого не допомогло.

Потім, у квітні, до місцевого начальника поліції надійшов анонімний лист.

У ньому стверджувалося, що бомба була надіслана під ім’ям “СК Сінха”, а не Шарма, і загадково згадувалися мотиви “зради” та грошей.

У листі стверджувалося, що троє чоловіків “реалізували проєкт” і зараз “знаходяться поза досяжністю поліції”. У ньому як мотиви згадувалися “зрада” нареченого та гроші, натякаючи на зневаженого коханця або майновий спір. У ньому також просили поліцію припинити переслідувати невинних.

Лист перевернув хід розслідування.

Арун Ботра, офіцер поліції, який тоді очолював відділ боротьби зі злочинністю в Одіші, помітив, що почерк на квитанції про отримання посилки був неправильно прочитаний: він більше нагадував “Сінха”, ніж “Шарма”.

Вирішальним було те, що автор листа, здавалося, знав про це – те, що міг знати лише відправник.

Поліція тепер вважала, що підозрюваний сам надіслав лист.

Мати жертви, викладачка коледжу, впізнала в стилі письма та фразеології листа свого колегу Мехера, колишнього директора, якого вона замінила.

Раніше поліція відкидала суперництво Мехера на робочому місці як звичайну академічну політику. Тепер він став головним підозрюваним.

Під час допиту Мехер спочатку запропонував неправдоподібну історію про те, що його змусили доставити листа під погрозою.

Поліція стверджує, що пізніше він зізнався: він збирав феєрверки під час Дівалі, витягував порох, виготовив бомбу та надіслав її поштою з Райпура за допомогою кур’єра.

Він нібито залишив свій телефон вдома, щоб створити алібі, і уникав камер відеоспостереження, не купуючи квиток на поїзд. Мехер навіть був присутній як на весіллі жертви, так і на похороні.

Additional reporting by Sandeep Sahu in Bhubaneshwar