«Для мене пекло було не в момент атаки Ізраїлю; пекло було в той момент, коли вони не відкрили двері [камери] для нас», — згадує Мотахаре Гоней в ексклюзивному інтерв’ю. Політична активістка Гоней перебувала в одиночній камері сумнозвісної іранської в’язниці Евiн, коли 23 червня вона зазнала цільового удару з боку Ізраїлю. Супутникові знімки, свідчення очевидців та перевірені кадри, отримані BBC News Persian, розкривають нові деталі удару в останні години Ізраїльсько-іранської війни та інформацію про загиблих. Високозахищений комплекс, розташований на північній околиці Тегерана, за останні півстоліття утримував тисячі політичних в’язнів. Того червневого дня в’язниця стала місцем найсмертоноснішого ізраїльського удару по іранській землі за кількістю жертв серед цивільного населення. Іранська влада стверджує, що загинули 80 людей – серед них персонал в’язниці, ув’язнені, медичні працівники, відвідувачі та мешканці прилеглих районів. У звіті, опублікованому 14 серпня, Human Rights Watch заявив, що авіаудари Ізраїлю по в’язниці були незаконно невибірковими та становили очевидний воєнний злочин. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) заявила, що причиною нападу стало те, що об’єкт «використовувався для розвідувальних операцій проти Ізраїлю».

Описуючи момент, коли вибухи прокотилися по комплексу, Гоней сказала: «Коли я почула третій вибух, я була впевнена, що виходу немає. Я просто з усієї сили била в двері, але вони не відчинялися. Я подумала: «Це кінець твого життя – прощайся»». Звільнена зі своєї камери іншим в’язнем, Гоней потрапила в густий, задушливий дим. Вона каже, що охоронці спочатку намагалися не дати ув’язненим втекти, а деякі тюремні слідчі навіть погрожували їм. Однак у сценах, які вона описала як «жахливі, але гуманізуючі», в’язні поспішили допомогти пораненим охоронцям, заспокоюючи налякану співробітницю та перев’язуючи рани слідчого, який плакав. Інші ув’язнені з іншого крила поспішили допомогти лікарям і медсестрам, які опинилися в пастці в тюремній клініці. Саееде Маккарем, лікар, яка отримала серйозні травми під час удару, пізніше написала в Instagram: «Самі ув’язнені, яких я колись лікувала, врятували мені життя». Інша жінка, яка утримувалася в Евiні, розмовляючи на умовах анонімності через побоювання за свою безпеку, описала BBC момент нападу. «Спочатку було кілька вибухів поспіль, і шум тривав близько двох хвилин. Ми спочатку залишалися на ліжках, бо вікна вилетіли, потім одяглися і всі допомогли знести жінок похилого віку вниз. Нас ніхто з в’язниці не допомагав – вони зачинили нам двері й сказали, що ми не можемо вийти».

Слова Гоней підтверджують жахливі події, що розгорнулися в той день. Вона згадує, як в’язні, незважаючи на власну небезпеку, допомагали тим, хто опинився в біді, демонструючи приклад людяності навіть у найтяжчі моменти. Це свідчить про складні взаємини всередині в’язниці, де, попри жорсткі умови, проявилися акти взаємодопомоги.

Аналіз BBC свідчить, що Ізраїль атакував Евiн щонайменше шістьма ракетами, пошкодивши щонайменше 28 будівель на території комплексу. ЦАХАЛ заявив, що здійснив «цільовий удар» по «символу пригнічення іранського народу» і стверджував, що були вжиті заходи для мінімізації шкоди цивільному населенню. Однак родич політичного в’язня, який прибув відвідувати в’язницю за кілька хвилин після вибухів, сказав: «ті, хто виходив із в’язниці, казали, що всюди були тіла. Деякі в’язні вийшли, ніхто з них не намагався втекти — просто були приголомшені». Іранська влада повідомляє, що під час хаосу втекли 75 ув’язнених. Деяких пізніше спіймали або вони повернулися добровільно.

Ця заява Ізраїлю викликає питання щодо дотримання міжнародного гуманітарного права. Звіти правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch та Amnesty International, вказують на те, що невибіркові атаки на цивільні об’єкти можуть бути прирівняні до воєнних злочинів. ООН також підкреслила, що в’язниця Евiн не є військовим об’єктом.

За словами іранської влади, з 80 людей, загиблих під час атаки, 42 були співробітниками в’язниці, а п’ятеро – ув’язненими. Опубліковані лише імена співробітників. BBC News Persian самостійно перевірили особи та обставини загибелі трьох жертв через інтерв’ю з їхніми родичами. Це: Масуд Бехбахані, громадянин Ірану та США, якого утримували за фінансові злочини. Його сім’ї дали суперечливі свідчення про його смерть від Організації в’язниць Ірану. Арвін Мохаммаді, 37 років, загинув в адміністративній будівлі під час внесення застави для тимчасового звільнення батька з в’язниці під час війни. Мехрангіз Іманпур, 61 рік, відома художниця і живописець, загинула від осколків. Серед інших загиблих під час атаки були місцева мати однорічної дитини, меценат, який приїхав для організації звільнення в’язня, п’ять соціальних працівників, 13 молодих військовослужбовців-строковиків та п’ятирічна дитина одного з соціальних працівників. Після нападу на в’язницю Евiн доля трансгендерних ув’язнених залишається невідомою. Деякі повідомлення ЗМІ стверджували, що загинуло 100 трансгендерних ув’язнених, але розслідування BBC Persian показує, що це не так. Реза Шафакха, адвокат в Ірані, який стежив за ситуацією трансгендерних в’язнів, сказав BBC: «Є серйозні побоювання щодо їхньої ситуації. Ніхто не знає, де зараз ці в’язні».

Ізраїль стверджував, що в’язниця використовувалася для «розвідувальних операцій [проти нього], включаючи контррозвідку». Він не відповів на запитання BBC щодо точних цілей або використаної зброї, або чи передбачав жертви серед цивільного населення. Через місяць після нападу Amnesty International опублікувала звіт про інцидент. «Направлення атак на цивільні об’єкти суворо заборонено міжнародним гуманітарним правом. Здійснення таких атак навмисно та свідомо становить воєнний злочин», — сказала Еріка Ґевара Розас, старший директор з досліджень, адвокації, політики та кампаній Amnesty. Правозахисний офіс ООН заявив, що Евiн «не був військовим об’єктом» і що напад порушив міжнародне гуманітарне право.