Іранська влада здійснила масштабну хвилю арештів і численних страт осіб, підозрюваних у зв’язках з іноземними розвідувальними агенціями, що послідувало за нещодавнім конфліктом. Ці репресії в Ірані стали відповіддю на, як стверджують офіційні особи, безпрецедентне проникнення іноземних агентів у іранські служби безпеки. Існують підозри, що інформація, передана за кордон, відіграла роль у низці гучних вбивств під час конфлікту. Це включало цілеспрямовані ліквідації високопоставлених командирів елітного Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) та вчених-ядерників, які Іран приписує агентам іноземної розвідки, що діяли всередині країни.

Влада, вражена масштабом і точністю цих ліквідацій, розпочала переслідування всіх, кого підозрюють у співпраці з іноземною розвідкою, заявляючи, що це робиться заради національної безпеки. Проте багато хто побоюється, що це також є засобом придушення інакомислення та посилення контролю над населенням. Під час 12-денного конфлікту іранська влада стратила трьох осіб, звинувачених у шпигунстві в Ірані. Через день після припинення вогню було страчено ще трьох осіб за аналогічними звинуваченнями.

Відтоді офіційні особи оголосили про арешт сотень підозрюваних по всій країні за звинуваченнями у шпигунстві. Державне телебачення транслювало ймовірні зізнання кількох затриманих, які нібито зізналися у співпраці з іноземною розвідкою. Правозахисні групи та активісти висловлюють побоювання щодо останніх подій, посилаючись на давню практику Ірану щодо отримання примусових зізнань та проведення несправедливих судових процесів. Існують побоювання, що можуть послідувати нові страти в Ірані.

Міністерство розвідки Ірану заявляє, що веде «безперервну боротьбу» проти так званих західних та іноземних розвідувальних мереж. За повідомленнями афілійованих з КВІР агентств, з початку недавніх подій «іноземна шпигунська мережа стала надзвичайно активною всередині країни». Повідомлялося, що за 12 днів іранські розвідувальні та безпекові сили заарештували понад 700 осіб, пов’язаних із цією мережею.

Громадяни Ірану повідомляють, що отримували попереджувальні SMS-повідомлення від іранського міністерства розвідки, які інформували їх про появу їхніх телефонних номерів на сторінках соціальних мереж, пов’язаних із зовнішніми джерелами. Їм було наказано покинути ці сторінки або зіткнутися з судовим переслідуванням. Іранський уряд також посилив тиск на журналістів, які працюють на закордонні медіа.

Після початку конфлікту загрози на адресу журналістів та їхніх родин стали дедалі серйознішими. За словами нещодавно постраждалих журналістів, іранські чиновники безпеки, контактуючи з їхніми сім’ями, заявляли, що в умовах воєнного часу вони виправдані в тому, щоб переслідувати членів сім’ї як заручників. Вони також називали журналістів «мохареб» — терміном, що означає «той, хто веде війну проти Бога» — звинувачення, яке за іранським законодавством може каратися смертною карою. Такі тактики розглядаються аналітиками як частина ширшої стратегії придушення інакомислення та залякування працівників медіа за кордоном.

Сили безпеки також затримали десятки активістів, письменників та художників, у багатьох випадках без офіційних звинувачень. Також надходять повідомлення про арешти членів сімей тих, хто загинув під час антиурядових протестів 2022 року «Жінка, Життя, Свобода». Ці дії свідчать про ширшу кампанію, спрямовану не лише на нинішніх активістів, а й на тих, хто пов’язаний з попередніми хвилями дисидентів в Ірані.

Під час конфлікту уряд Ірану серйозно обмежив доступ до інтернету, і навіть після припинення вогню повний доступ ще не відновлено. Обмеження доступу до інтернету під час криз, особливо під час загальнонаціональних протестів проти уряду, стало звичайною практикою для режиму Ірану. Крім того, більшість соціальних мереж, таких як Instagram, Telegram, X та YouTube, а також новинні вебсайти вже давно заблоковані в Ірані і недоступні без використання проксі-сервісу VPN. Ці обмеження обмеження інтернету в Ірані значно впливають на свободу інформації та комунікації, посилюючи ізоляцію громадян.

Правозахисники та політичні оглядачі проводять паралелі з 1980-ми роками, коли іранська влада жорстоко придушувала політичну опозицію під час ірано-іракської війни. Багато хто побоюється, що після послаблення міжнародного становища внаслідок конфлікту, іранська влада знову може звернутися всередину, вдаючись до масових арештів, страт та жорстких репресій в Ірані. Критики вказують на події 1988 року, коли, за даними правозахисних груп, тисячі політичних в’язнів в Ірані — багато з яких вже відбували терміни — були страчені після коротких, таємних судових процесів так званими «комісіями смерті». Більшість жертв були поховані в безіменних масових похованнях. Ці історичні паралелі посилюють занепокоєння щодо дотримання прав людини в Ірані в сучасному контексті.