Під час засідання Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку, адміністрація Трампа заборонила іранській делегації робити покупки у дисконтних гуртовиків. Цей крок, схоже, був спрямований на розпалювання громадської думки в Ірані. Зовнішня політика США щодо Ірану стає все більш жорсткою, включаючи нові обмеження, які покликані вплинути на економіку країни та її міжнародне становище. Такі заходи, як заборона на певні види закупівель для дипломатичних представництв, можуть розглядатися як спроба чинити тиск на іранське керівництво через громадськість. Це частина ширшої стратегії, що включає економічні санкції та дипломатичну ізоляцію. Міжнародні відносини між США та Іраном залишаються складними, і подібні дії лише поглиблюють цю напруженість. Аналітики зазначають, що подібні кроки можуть мати непередбачувані наслідки, впливаючи на регіональну стабільність та світову економіку. Важливо стежити за реакцією міжнародної спільноти та самої Іранської Республіки на ці нові обмеження. Обмеження, запроваджені адміністрацією Трампа, стосуються не лише офіційних закупівель, але й можуть мати ширший вплив на сприйняття Сполучених Штатів в Ірані. Це може бути спробою використати громадську думку як інструмент впливу у складних міжнародних відносинах. Дипломатичні представництва часто здійснюють закупівлі для забезпечення своєї діяльності, і обмеження в цій сфері можуть створювати певні незручності, що потенційно може бути використано для формування негативного образу країни, яка запроваджує такі обмеження. Політика США щодо Ірану, зокрема заходи, спрямовані на обмеження можливостей іранської делегації, викликають дискусії щодо їхньої ефективності та етичності. Це не перший випадок, коли американська адміністрація вдається до подібних кроків, спрямованих на тиск на інші країни через обмеження певних видів діяльності їхніх представників. Наслідки таких дій можуть бути різноманітними, впливаючи не лише на двосторонні відносини, але й на ширший контекст міжнародної безпеки та стабільності. Іранська громадська думка та реакція керівництва країни на ці обмеження будуть ключовими факторами у подальшому розвитку подій. Міжнародні організації, такі як ООН, часто стають ареною для подібних дипломатичних маневрів. Оцінка ефективності таких заходів залежить від багатьох факторів, включаючи реакцію цільової аудиторії та загальний політичний контекст.