У п’ятницю працівники в Італії взяли участь у загальному страйку, але не заради кращої оплати праці чи умов, а на знак солідарності з народом Гази.

Великі натовпи людей вийшли на вулиці численних міст на тлі зростаючої хвилі протестів по всій Європі проти бомбардувань та блокади Сектору Гази Ізраїлем.

За даними Міністерства внутрішніх справ Італії, загалом у 29 місцях зібралося до 400 000 протестувальників; профспілки стверджують, що ця цифра вчетверо більша.

Гнів посилився цього тижня, коли ізраїльські військові захопили флотилію човнів, наповнених європейськими політиками та активістами, і зупинили доставку продовольства та медичної допомоги до Гази, де експерти, підтримані ООН, підтвердили голод у місті Газа та його околицях.

Ізраїль відкинув флотилію як піар-акцію. На борту було понад 40 італійців.

Прем’єр-міністерка Італії, представниця правого крила, Джорджа Мелоні розкритикувала загальний страйк, стверджуючи, що він не сприятиме палестинській справі, а лише заважатиме італійцям займатися своїми справами. Вона припустила, що профспілковці просто хотіли довгих вихідних.

Її заступник, Маттео Сальвіні, назвав страйк незаконним, оголошеним без належного попередження, і пригрозив санкціями.

Однак велика кількість людей вийшла на вулиці, несучи банери з гаслами на кшталт “Зупиніть різанину” та “Руки геть від флотилії!”.

У кількох містах, зокрема в Мілані та Болоньї, сталися сутички, коли протестувальники кидали каміння в поліцію, а потім їх обприскували сльозогінним газом.

У Пізі група з яскраво забарвленими факелами увірвалася на злітно-посадкову смугу аеропорту, на певний час зупинивши польоти, тоді як у Неаполі докери блокували порт. У Турині протестувальники витягли металеві бар’єри на залізничні колії.

Протести відбувалися й в інших європейських містах, від Гааги до Мадрида.

Тут, у Римі, головний марш був багатолюдним, але мирним.

“Уряди, особливо італійський, не вживають заходів проти того, що відбувається в Газі”, – сказала викладачка університету Франческа, пояснюючи, чому вона приєдналася до страйку.

Студенти Римського університету Сапієнца, де вона працює, проводять сидячі протести на кількох факультетах.

“Ми тут, щоб сказати, що час втрутитися та вирішити проблему”, – сказала Франческа.

Біля головного залізничного вокзалу Терміні виник невеликий наметовий табір із вивіскою, що оголошувала його адресу як “Piazza Gaza”. Неподалік велетенська мінімалістична статуя Папи Римського Івана Павла II була одягнена в палестинський шарф.

Після спокійної ходи повз статую та центром столиці, частина натовпу ненадовго зайняла частину автостради навколо Рима. Махаючи гігантськими палестинськими прапорами та тримаючи факели, вони вигукували “ми все блокуємо”, а потім пройшли крізь довгий тунель, який посилював їхні вигуки, поки поліція спостерігала, не втручаючись.

“Це найкраще обличчя нашої країни. Італія краща за тих, хто зараз при владі”, – заявила лідерка опозиції Еллі Шляйн, виступаючи на початку маршу в Римі.

Лідерка Демократичної партії стверджувала, що прем’єр-міністерка Італії не змогла засудити “злочини ізраїльського уряду” в Газі, як вона це бачить, і назвала “ганьбою” те, що Італія не приєдналася до зростаючої кількості країн, які визнають державу Палестину.

Ізраїль назвав цей крок багатьох “самою міткою ганьби”.

Джорджа Мелоні поставила визнання з боку свого уряду як умову звільнення всіх ізраїльських заручників та виключення ХАМАС з уряду. Вона також наголошує на підтримці Італією мирної пропозиції щодо Гази, розробленої її близьким союзником та головним прихильником Ізраїлю, президентом Дональдом Трампом.

Проте Мелоні також нещодавно говорила про “надто багато невинних жертв” у Газі і заявила, що відповідь уряду Бенджаміна Нетаньяху на терористичні атаки ХАМАС у 2023 році “перейшла межі принципу пропорційності”.

“Це серйозно. Безумовно, вся ситуація з Газою чинить тиск на Мелоні. Вона фактично змінила позицію уряду, щоб бути більш критичною до Ізраїлю”, – сказав професор Джованні Орсіна, політолог з Університету Луїсс, повідомив .

Він зазначає, що католицька громадська думка “обурена” подіями в Газі. Але найбільше він бачить хвилю протестів як “пробудження” лівих сил Італії.

“Це дуже чітка демонстрація того, що спостерігається сплеск активності, і це стосується дуже значної кількості людей. Уряд перебуває під тиском, і, я думаю, він нервує.”

Поки профспілковці, студенти та активісти марширували в різних містах, чотири італійські політики, затримані на флотилії допомоги до Гази, приземлилися назад у Римі.

Депортовані Ізраїлем, вони були тепло зустрінуті в аеропорту рідними та колегами.

Більше 40 їхніх співвітчизників все ще перебувають під арештом.

Вантаж допомоги флотилії був конфіскований, і гуманітарний доступ до Гази не покращився, але Бенедетта Скудері, депутатка Європарламенту від партії “Зелені ліві”, все одно називає цю поїздку “величезним досягненням”.

“Багато хто з нас поїхав, бо ми почувалися безсилими, що нічого не можемо зробити з тим, що відбувається в Газі”, – сказала вона, незабаром після повернення додому. “Мені подобається думати, що це надало надію населенню.”

“Все, що пов’язано з флотилією, протестами, страйками – це величезно. Ми давно такого не бачили, і я не думаю, що будь-який відповідальний уряд може просто вдавати, що нічого не відбувається.”