Президент Франції Еммануель Макрон назве нового прем’єр-міністра протягом 48 годин, повідомив Єлисейський палац, відкидаючи спекуляції про можливі дострокові вибори. Чинний прем’єр-міністр Себастьян Лекорню раніше заявив, що можливість розпуску парламенту почала згасати після дводенних переговорів з політичними партіями.

«У парламенті є більшість, і ця більшість прагне уникнути нових виборів», — зазначив він. У понеділок Лекорню, близький союзник Макрона, став третім французьким прем’єром, який залишив свою посаду менш ніж за рік, витіснений парламентом, глибоко розколотим за ідеологічними лініями. Макрон попросив його залишитися на два дні для формування консенсусу між партіями щодо виходу з поточної політичної кризи.

У довгоочікуваному телевізійному інтерв’ю Лекорню заявив, що, окрім небажання проводити нові вибори, більшість депутатів також усвідомлюють нагальну потребу ухвалити бюджет до кінця року. Однак він визнав, що шлях до формування уряду залишається ускладненим через розбіжності в парламенті та політиків, які вже прицілюються до наступних президентських виборів.

«Хто б не опинився в уряді, йому доведеться бути повністю відстороненим від будь-яких президентських амбіцій на 2027 рік», — сказав Лекорню. Колишній міністр збройних сил не дав жодних натяків щодо особи наступного прем’єр-міністра, і хоча він заявив, що його місія «завершена», він також не виключив себе повністю.

Політичний глухий кут у Франції розпочався після дострокових виборів у липні 2024 року. З того часу жодна партія не мала більшості, що ускладнювало ухвалення будь-яких законів чи реформ, включаючи щорічний бюджет. Великим викликом для Лекорню та його двох попередників було вирішення проблеми нищівного державного боргу Франції, який цього року становив 3,4 трлн євро (2,9 трлн фунтів стерлінгів), або майже 114% економічного випуску (ВВП), що є третім найвищим показником у єврозоні після Греції та Італії.

Попередні прем’єр-міністри Мішель Барньє та Франсуа Баєру були усунені голосуванням про недовіру після представлення бюджетів жорсткої економії. Лекорню зазначив, що його власний проєкт бюджету буде представлений наступного тижня, хоча він буде «відкритим для обговорення». «Але обговорення має розпочатися… партії не можуть сказати, що вони його відхилять, не ознайомившись», — додав він.

Аналогічно, Лекорню сказав, що одне з головних питань, яке турбує французьку політику з 2023 року, потребуватиме перегляду — це високоспірні пенсійні реформи Макрона. «Ми повинні знайти спосіб для проведення дебатів», — зазначив Лекорню. Однак деякі фракції в парламенті, здається, непохитні у своїх позиціях.

Матильда Пано з радикальної лівої партії «Нескорена Франція» (LFI) заявила незабаром після телевізійного інтерв’ю Лекорню, що єдиним рішенням є «відставка та відхід Еммануеля Макрона». Тим часом лідерка ультраправого «Національного об’єднання» Марін Ле Пен, яка давно закликає до нових виборів, заявила в середу, що вона проголосує проти будь-якого нового уряду. На даному етапі незрозуміло, які політичні сили підтримають новий уряд.

Так звана спільна платформа центристів і республіканців, яка керувала урядом з минулого року, схоже, розпалася. Головне питання тепер полягає в тому, чи вдалося Лекорню за останні 48 годин переконати соціалістів, які входили до цього лівого блоку під час виборів, підтримати уряд певним чином. На запитання про заклики деяких політичних фракцій до відставки Макрона, навіть якщо його власний колишній прем’єр-міністр Едуар Філіпп висунув цю ідею раніше цього тижня, Лекорню заявив, що Франції потрібна стабільна, міжнародно визнана постать на чолі держави.

«Це не час для зміни президента», — сказав Лекорню. Однак Макрон виглядає все більш ізольованим, і навіть близькі союзники починають дистанціюватися від нього. Раніше цього тижня Габріель Атталь, якого багато хто вважає протеже Макрона, заявив, що він «більше не розуміє» Макрона, і закликав до призначення незалежного переговорника для керівництва урядом. Макрон поки не виступав публічно після раптової відставки Лекорню в понеділок вранці. Лекорню пообіцяв, що президент «звернеться до французького народу в належний час», не уточнюючи, коли саме це може статися.