Світові лідери обговорюватимуть шляхи допомоги народу рохінджа, який проживає в найбільшому таборі біженців у світі. Однак жоден мешканець цього табору не буде присутнім на конференції Організації Об’єднаних Націй. Це викликає серйозні питання щодо ефективності подібних заходів та реального врахування потреб тих, хто найбільше страждає від гуманітарної кризи. Міжнародна спільнота має знайти шляхи для забезпечення реальної участі представників спільноти рохінджа у процесі прийняття рішень, що стосуються їхнього майбутнього. Без їхнього голосу будь-які домовленості ризикують залишитися формальними. Важливою є не лише фінансова допомога, але й створення механізмів для представництва та захисту прав рохінджа на міжнародному рівні. Це включає розгляд причин їхнього вигнання та пошук довгострокових рішень для забезпечення їхньої безпеки та гідного життя. Поточна ситуація вимагає комплексного підходу, який би враховував як нагальні потреби біженців, так і стратегічні питання їхньої інтеграції чи повернення. Конференція ООН є важливим кроком, але її успіх залежатиме від того, чи вдасться налагодити справжній діалог з представниками рохінджа та врахувати їхні вимоги. Міграційна політика має бути гуманною та ефективною, а допомога біженцям – цілеспрямованою і такою, що сприяє сталому вирішенню проблеми. Права рохінджа мають бути на першому місці.