20-річний Сахіл Арора з нетерпінням чекав на новий реліз Боллівуду за участю свого улюбленого актора.

Але похід до кінотеатру обійшовся йому дорого — квиток у мультиплексі в Делі коштував 500 рупій (6 доларів США), що майже третина його тижневих кишенькових грошей.

“Фільм мені сподобався, але ціна була прикрою”, — сказав він. “Ще 500 рупій за попкорн, тому я відмовився”.

Він не самотній. Зростання цін на квитки та закуски змушує відвідувачів кінотеатрів скорочувати свої походи та переходити на дешевші стрімінгові сервіси.

Харш Верма, 38 років, згадує часи, коли похід у кіно не здавався розкішшю.

“Приблизно 15 років тому ми з друзями ходили дивитися кожен новий реліз, іноді щотижня. Тепер це стало неможливим”.

За останні п’ять років, згідно з даними, середня вартість квитка на фільм в Індії зросла на 47%.

За даними дослідницької компанії Ormax media, середній показник ціни квитка (ATP) у 2020 році становив 91 рупію, а у 2024 році зріс до 134. Однак, між 2023 і 2024 роками ATP зросла лише на 3% — це свідчить про стабілізацію цін.

Звіт додає, що відвідуваність індійських кінотеатрів у 2024 році зменшилася на 6% порівняно з 2023 роком, продовжуючи тенденцію останніх років.

Однією з головних причин подорожчання кіно є те, що однозальні кінотеатри, які пропонували дешевші квитки, тепер здебільшого замінені розкішними багатозальними кінотеатрами з широким спектром зручностей.

Однак власники мультиплексів стверджують, що ціни на квитки є розумними, і глядачі продовжують відвідувати кінотеатри у великій кількості.

Санджів Кумар Біджлі, виконавчий директор мережі мультиплексів PVR INOX Limited, якій належить понад 1500 екранів по всій Індії, заявив, що сприйняття того, що люди перестали ходити в кіно, є “загальним уявленням, втиснутим без перевірки фактів”.

Він стверджує, що його мережа зафіксувала відвідуваність 151 мільйон осіб у 2024 році, порівняно зі 140 мільйонами у 2023 році, і цього року показники також обнадійливі.

Пан Біджлі визнає, що отримував відгуки про високі ціни на квитки, але каже, що глядачі продовжують приходити, бо отримують “співвідношення ціни та якості”, якщо фільм хороший.

“Люди виходять через три години задоволеними, вони чудово провели час у комфорті кондиціонованих залів, з чудовим звуком та захопливим досвідом”.

Пан Біджлі зазначає, що багато мереж, подібних до його, використовують гнучке ціноутворення та пропозиції у будні дні, щоб залучити глядачів — наприклад, у вівторок квитки в PVR коштують лише 92 рупії.

Однак деякі індійські штати також встановили обмеження на ціни квитків, що спричинило дискусію про необхідність загальнонаціонального регулювання.

Пан Біджлі стверджує, що цінові обмеження їм не допомагають, оскільки стабільний дохід є життєво важливим для підтримки та модернізації закладів.

Кінокритик Комал Нахта вважає, що хоча нижчі ціни могли б залучити більше глядачів, власники повинні зберігати свободу для забезпечення прибутковості свого бізнесу.

Однак, додає він, ціни на квитки не повинні бути настільки високими, щоб виключати масового глядача. “Зрештою, саме люди роблять зірок”, — каже він.

Водночас експерти зазначають, що хоча однозальні кінотеатри пропонують дешевші квитки, багато представників міського середнього класу вже не обирають їх, оскільки вони не можуть конкурувати з комфортом та зручностями мультиплексів.

“Це замкнене коло”, — каже Нахта. “Оскільки відвідуваність низька, власники кінотеатрів не можуть дозволити собі належне обслуговування. А оскільки кінотеатри погано утримуються, люди не хочуть там дивитися фільми”.

У Делі залишилося лише кілька однозальних кінотеатрів. Решта або закрилися, або занепали, їхні старі будівлі та застарілі зручності нагадують про минулу епоху.

Деякі відвідувачі, однак, пам’ятають однозальні кінотеатри як простіші, більш громадські місця.

“Там було 800-1000 людей, що сиділи щільно”, — згадує 61-річна Рену Бхушан. “Натовп вибухав, коли зірка з’являлася на екрані, а продавці продавали дешеві закуски та напої”.

Але ця ностальгія розділяється не всіма.

Пан Верма каже, що після відвідування як однозальних, так і багатозальних кінотеатрів за останні два десятиліття, він надає перевагу останнім. “Сидіння [в однозальних кінотеатрах] незручні, і враження не найкращі”, — говорить він.

Анну Гупта також віддає перевагу мультиплексам, оскільки вони пропонують кращі зручності, чисті туалети та безпеку.

Експерти галузі кажуть, що кінотеатри також стикаються з конкуренцією з боку більш дешевих стрімінгових сервісів, які вибухнули під час пандемії Covid-19. Поки глядачі уникали кінотеатрів, багато з них збанкрутували.

“Завдяки доступним підпискам, люди тепер дивляться більшість великих релізів вдома протягом шести-восьми тижнів”, — каже кіноексперт та маркетинговий аналітик Гіріш Ванкхеде.

Місячна підписка на стрімінгову платформу коштує менше, ніж два квитки в мультиплекс. Для сімей розрахунок ще більш очевидний.

Але пан Біджлі з PVR каже, що, оскільки пандемія зараз далеко позаду, поведінка глядачів знову змінюється, і люди повертаються до кінотеатрів.

Кіно та стрімінг покликані співіснувати, і це не перший раз, коли індустрія стикається з екзистенційними питаннями, каже він.

“Кіно стикалося з викликами з боку телебачення, VHS та DVD. Кожен раз, коли з’являвся новий медіум контенту, люди списували кіно з рахунків, але воно виживало.

“Воно пропонує захопливий, безперервний досвід, який ви просто не можете отримати вдома”.

Слідкуйте за BBC News India на Instagram YouTube, X та Facebook.