Уряд Нової Зеландії виплатив Самоа 10 мільйонів самоанських тал (6 мільйонів новозеландських доларів; 2,6 мільйони фунтів стерлінгів) після того, як один з його військових кораблів минулого року наразився на риф у водах Самоа, а потім загорівся та затонув.

HMNZS Manawanui почав випускати нафту в океан після затоплення, що призвело до загибелі морських черепах та появи плям на сусідніх пляжах Самоа.

Міністр закордонних справ Нової Зеландії Вінстон Петерс заявив, що платіж було здійснено на прохання Самоа.

HMNZS Manawanui став першим кораблем, втраченим Новою Зеландією у морі з часів Другої світової війни. Він входив до дев’яти кораблів невеликого військово-морського флоту країни і здійснював обстеження морського дна, яке не картографувалося десятиліками, коли сів на мілину.

Усі 75 осіб, що перебували на борту, були успішно врятовані з судна, коли воно почало нахилятися біля узбережжя самоанського острова Уполу рівно рік тому. Попри те, що під час занурення корабель здіймав дим, офіційні особи Самоа пізніше заявили, що не все паливо згоріло, і корабель випускав нафту з різних місць, викликаючи занепокоєння щодо місцевої морської фауни.

З моменту аварії HMNZS Manawanui залишався на рифі, однак дизельне паливо, нафта та інші забруднювачі були видалені з корабля, тоді як новозеландська військово-морська команда займалася видаленням уламків.

Петерс заявив у своїй заяві, що уряд Нової Зеландії продовжує співпрацювати з Самоа щодо рішень, пов’язаних із кораблем та його майбутнім. «Ми усвідомлюємо вплив, який затоплення мало на місцеві громади, та визнаємо спричинені незручності», – сказав він.

Він додав, що «мінімізація будь-яких можливих екологічних наслідків та підтримка реагування» є «нашими абсолютними пріоритетами». Будь-які дисциплінарні провадження ще не визначені, але розслідування Сил оборони Нової Зеландії наближається до завершення, зазначив він.

Розслідування інциденту виявило серію людських помилок, зокрема, невикористання автопілота корабля, як основну причину аварії. У дні після аварії користувачі соціальних мереж почали тролити капітана корабля, стверджуючи, що її стать була причиною аварії. Ці коментатори були засуджені на той час міністром оборони Нової Зеландії як «диванні адмірали».