Компанія Nike, світовий лідер у виробництві спортивного одягу та взуття, активно переглядає свої стратегії глобального виробництва. Зокрема, існують плани щодо значного скорочення обсягів виготовлення продукції в Китаї. Цей стратегічний крок супроводжується оголошенням про можливе підвищення цін на товари, що є частиною ширшої ініціативи компанії, спрямованої на пом’якшення фінансового впливу нових тарифів, запроваджених на міжнародному ринку.

Ці широкомасштабні тарифи на ключових торговельних партнерів, зокрема на Китай, можуть значно збільшити операційні витрати великих корпорацій. За оцінками керівництва компанії, додаткові витрати, пов’язані з цими тарифами, можуть сягнути близько одного мільярда доларів США. Споживчі товари, включаючи спортивний одяг та взуття, є однією з галузей, які найбільше відчувають тиск від глобальної торгової політики між найбільшими економіками світу. У зв’язку з цим, компанія Nike зосереджує свої зусилля на пошуку рішень для зменшення цього фінансового навантаження, забезпечуючи стабільність та конкурентоспроможність на ринку.

Однією з ключових ініціатив є перенесення виробництва з Китаю до інших країн. Цей процес планується завершити до кінця травня 2026 року. У компанії зазначають: “Ми активно оптимізуємо наші джерела постачання та здійснюємо диверсифікацію виробничих потужностей у різних країнах, щоб ефективно протидіяти новим викликам, пов’язаним з витратами на ринку Сполучених Штатів”. Це свідчить про гнучкість та адаптивність глобальних ланцюгів постачань. Аналітики прогнозують, що подібні кроки, включаючи підвищення цін, можуть бути застосовані й іншими великими виробниками спортивного одягу, що дозволить Nike уникнути значної втрати своєї частки ринку в США. Це є частиною ширшої тенденції в глобальній економіці, коли компанії шукають шляхи мінімізації ризиків та оптимізації витрат.

Незважаючи на глобальні економічні виклики, компанія Nike продемонструвала кращі, ніж очікувалося, фінансові результати. Прогнозоване падіння доходів у першому кварталі виявилося меншим, що позитивно вплинуло на вартість акцій, яка зросла на 11%. Загальні продажі компанії зменшилися на 12% до 11,10 мільярдів доларів США, тоді як ринок очікував падіння на 14,9% до 10,72 мільярдів доларів США. Ці показники свідчать про певну стійкість бізнес-моделі компанії навіть у складних умовах.

Ситуація на китайському ринку залишається для Nike викликом. Керівництво компанії визнає, що для стабілізації та покращення позицій у цьому регіоні потрібен час. Nike продовжує стикатися з жорсткими економічними умовами та посиленням конкуренції в Китаї, що вимагає розробки нових стратегій для підтримки зростання та прибутковості.

Нагадаємо, що глобальні торговельні відносини переживають значні зміни.

Нещодавно спостерігалося суттєве зменшення обсягів експорту дрібних посилок з Китаю до Сполучених Штатів. Це падіння, що становило близько 40% у травні, було спричинене запровадженням нових американських мит. Скасування податкової пільги на товари вартістю до 800 доларів США призвело до різкого скорочення дрібного імпорту з Китаю, який у травні опустився до найнижчого рівня з початку 2023 року, склавши трохи більше 1 мільярда доларів. Ця зміна відображає ширші тенденції в міжнародній торгівлі та логістиці, де компанії активно шукають альтернативні маршрути поставок та виробничі майданчики.

Водночас, у квітні зафіксовано рекордні обсяги експорту з В’єтнаму до США, що перевищили 12 мільярдів доларів. Це на 34% більше, ніж роком раніше, що свідчить про зростання ролі В’єтнаму як виробничого хабу. Імпорт з Китаю до В’єтнаму також досяг пікового рівня – понад 15 мільярдів доларів. Цей феномен відбувається на тлі діалогу між Ханоєм і Вашингтоном щодо збалансування торговельного профіциту та боротьби з можливим реекспортом китайських товарів до США під маркуванням “Зроблено у В’єтнамі”, що має мінімальну додану вартість. Подібні зміни в географії виробництва та постачань є ключовими для розуміння сучасної світової економіки.

Взуттєве виробництво історично є показовим прикладом еволюції промисловості, демонструючи, що воно більше не є виключно трудомістким двигуном процвітання. Сьогодні приблизно 99% взуття, що реалізується в США, імпортується, переважно з Китаю, В’єтнаму та Індонезії. Внутрішнє виробництво взуття в Америці становить лише близько 1% від загального обсягу продажів, підкреслюючи значну залежність від закордонних поставок. Ці тенденції свідчать про складність та взаємозалежність глобальних виробничих ланцюгів.