Дональд Трамп неодноразово висловлював переконання у своїй здатності досягти миру в глобальних конфліктах. Однак, коли союзники та противники, здається, ігнорують його або випробовують волю Америки, він вдається до типового для нього плечового жесту з виразом «що вдієш?». Ця стратегія, чи радше її відсутність, викликає занепокоєння щодо ефективності американської дипломатії за його президентства. Його підхід до міжнародних відносин часто характеризується непередбачуваністю та особистими імпульсами, що ускладнює побудову стабільних альянсів та прогнозування реакцій на світовій арені. Незважаючи на заяви про бажання миру, конкретні кроки часто не відповідають заявленим намірам, залишаючи простір для інтерпретацій та сумнівів у серйозності намірів. Така невизначеність може підривати довіру до Сполучених Штатів як надійного партнера та посередника у врегулюванні конфліктів. Особливо це проявляється в регіонах, де американська присутність та вплив є ключовими для стабільності. Відсутність послідовної зовнішньополітичної лінії створює вакуум, який можуть заповнити інші гравці, часто з менш конструктивними намірами. Це ставить під сумнів ефективність його обіцянок щодо встановлення миру та посилення ролі Америки у світі. Міжнародні відносини вимагають чіткої стратегії та послідовних дій, а не лише риторичних заяв.