Історія біженців, які опинилися в скрутному становищі після змін у міграційній політиці США, є показовою. Чоловік з дружиною та маленьким сином з Демократичної Республіки Конго (ДРК) провели ніч на парковці в Кенії, чекаючи рейсу до США, який так і не відбувся. Їхній рейс було скасовано в останній момент через призупинення програми прийому біженців.

Чоловік, назвемо його Пасіто, розповів, що вони вже продали все своє майно, готуючись до переїзду в Америку. Зараз вони застрягли в Кенії, що все ж безпечніше, ніж повертатися в ДРК, звідки вони втекли через конфлікт. Вони є лише трьома з 120 000 біженців, які отримали умовне схвалення на в’їзд до США, але тепер чекають у невизначеності через призупинення програми.

Цей крок ознаменував значну зміну в підході до міграційної політики. Під керівництвом колишнього президента Джо Байдена, понад 100 000 біженців прибули до США у 2024 році – найвищий показник за майже три десятиліття.

З моменту вступу на посаду в січні, адміністрація швидко взялася за виконання обіцянки щодо пріоритету “Америки передусім”, що передбачає обмеження шляхів міграції до США.

Ці зусилля також включають амбітну програму депортації, скасування віз для студентів та пропозиції нелегальним іммігрантам грошової допомоги за добровільну депортацію.

Білий дім захищає ці дії, стверджуючи, що багато з тих, кого висилають з країни, є або жорстокими злочинцями, або загрожують інтересам Америки.

Водночас, винятки з цих правил було зроблено для окремих груп.

Наприклад, було підписано указ, який відкрив шлях для біженців з числа африканерів – білих південноафриканців, які, за словами адміністрації, стали жертвами “расової дискримінації”.

Літак з 59 африканерами приземлився в аеропорту біля Вашингтона, де їх урочисто зустрічали.

“Це несправедливо, – каже Пасіто. – Є 120 000 біженців, які пройшли всю процедуру, перевірки, медичні огляди. Ми чекали роками, а цих (африканерів) оформлюють за три місяці”.

Ситуація змусила Пасіто почуватися в пастці. Він продав все обладнання, необхідне для роботи в музичній сфері, і зараз змушений перебиватися випадковими заробітками, щоб прогодувати сім’ю. “Це важко”, – каже він.

Адміністрація виправдовує рішення про прийом африканерів тим, що вони нібито стикаються з “геноцидом”, – цю тезу підтримує Ілон Маск, який народився в Південній Африці.

Ці заяви циркулюють роками, але їх широко дискредитовано та заперечено в Південній Африці.

Проте, це питання набуло нового імпульсу, особливо серед правих угруповань у США, після ухвалення в Південній Африці закону, що дозволяє уряду конфіскувати землю у білих землевласників, якщо це “справедливо, рівноправно та в суспільних інтересах”. Цей закон, ухвалений після епохи апартеїду, мав на меті вирішити проблему непропорційного розподілу землі: біле населення країни становить близько 7%, але володіє приблизно 72% сільськогосподарських угідь.

Хоча президент Південної Африки Сиріл Рамафоса заявив, що жодна земля не була конфіскована за новим законом, адміністрація заморозила мільйони доларів допомоги країні. Це призвело до дипломатичної суперечки.

Ці напружені відносини стали очевидними під час зустрічі між адміністрацією та Рамафосою.

Аналітики описують зовнішню політику як ізоляціоністську, з численними кроками, спрямованими на скорочення іноземної допомоги, вихід США з іноземних конфліктів та зменшення імміграції.

Також було розірвано контракти на десятки мільярдів доларів глобальної допомоги, включаючи кошти, які підтримували програми боротьби з ВІЛ/СНІДом у Південній Африці. Ці скорочення виправдовувалися тим, що було виявлено шахрайство у витратах на допомогу.

Ці кроки різко контрастують з рішенням прискорити прибуття білих південноафриканців, що викликало критику з боку організацій, що займаються захистом біженців.

“Кожен випадок захисту має ґрунтуватися на достовірних доказах переслідування, і головне питання тут – справедливість і рівність перед законом”, – заявив Тімоті Янг з некомерційної організації Global Refuge.

“Якщо одна група може отримати доступ до гуманітарних шляхів, то так само повинні мати змогу афганські союзники, переслідувані релігійні меншини та тисячі інших сімей, які стикаються з серйозними загрозами та відповідають юридичним критеріям для отримання статусу біженця”, – сказав Янг.

Крім того, адміністрація вирішила не продовжувати тимчасовий захищений статус для афганців у США, заявивши, що “ситуація з безпекою в Афганістані покращилася” та “економіка стабілізується”. Тепер їм загрожує депортація.

У Південній Африці не публікують статистику злочинів на основі раси, але останні дані показали, що з жовтня по грудень 2024 року в країні було вбито 6 953 людини.

З них 12 було вбито під час нападів на ферми. З 12, один був фермером, зазвичай білим, п’ять – мешканцями ферм, а четверо – працівниками, які, ймовірно, були чорношкірими.

Тим часом, у ДРК тисячі цивільних осіб загинули від рук озброєних угруповань, а ще майже 100 000 були переміщені.

Пасіто втік з ДРК пішки у 2016 році, згадуючи “зброю всюди, куди я дивився” і “відсутність миру”. Він розповів, що членів сім’ї його дружини було вбито.

Серед тих, хто вважає США дедалі менш вірогідним місцем для переселення, є сім’я Хаммад з Гази, яка зараз живе в Єгипті.

Він висловив здивування щодо турботи адміністрації про долю білих південноафриканців.

“З чим стикаються палестинці, якщо люди в Південній Африці стикаються з геноцидом?” – запитує він.

Більше 53 000 людей було вбито в Газі з 7 жовтня 2023 року, коли Ізраїль розпочав кампанію зі знищення ХАМАСу – палестинського збройного угруповання, яке здійснило напад на південь Ізраїлю, в результаті якого близько 1200 людей було вбито та 251 взято в заручники.

Розгубленість, висловлена Хаммадом, схожа на погляди Пасіто, чиї надії на переселення до США розвіялися.

З тих пір він фактично залишився бездомним у Найробі, переїжджаючи з місця на місце, де хтось прийме його та його сім’ю на кілька днів.

“Іноді ми отримуємо їжу. Іноді ні”, – каже він. “Ми дуже важко живемо”.

Зміни в політиці США не дають йому надії, що його приймуть, але альтернатива повернення додому немислима. “Я не можу повернутися”, – каже він.