У Києві відбулася урочиста церемонія нагородження Премії PinchukArtCentre 2025, яка відзначає досягнення молодих українських художників. Цьогорічні лауреати демонструють глибоке розуміння сучасних викликів та унікальне художнє бачення, що відображає реалії нашої країни. Головну відзнаку отримала Леся Васильченко, тоді як першу Спеціальну премію присудили Катерині Алійник. Особливу увагу привернув Євген Коршунов, чия історія та роботи справили незабутнє враження. Євген, який подавав свою заявку ще як цивільна особа, а невдовзі став військовим, здобув одразу дві престижні нагороди – другу Спеціальну премію та Приз громадськості. Це свідчить про значний вплив його мистецтва на аудиторію та професійне журі.

Деталі про переможців та їхні роботи було оприлюднено організаторами заходу, підкреслюючи важливість підтримки сучасного українського мистецтва, особливо у складні часи.

Євген Коршунов отримав другу Спеціальну премію у розмірі 100 000 грн. Додатково він здобув Приз громадськості в розмірі 40 000 грн, що визначається за результатами голосування відвідувачів виставки в PinchukArtCentre. Його твори викликали значний резонанс. Одним із центральних арт-об’єктів, створених Євгеном, став повнорозмірний бліндаж, розміщений у артцентрі. Крім того, він представив серію портретів своїх побратимів по службі, що надає його роботам особливої автентичності та емоційної глибини.

Журі відзначило унікальність робіт Євгена Коршунова: “Євген Коршунов здобуває другу Спеціальну премію за роботу, що є унікальним свідченням повсякденного військового життя зсередини. Його малюнки й оповіді роблять анонімну постать солдата видимою, показують його як індивіда, як особистість. Крізь чоловічий погляд роботи розкривають ніжність, через яку проявляються мовчазні жести турботи під тиском воєнних навчань – і той тихий життєвий простір, у якому може оселитися мистецтво в тіні війни”. Це підкреслює глибокий гуманістичний аспект його мистецтва, яке безпосередньо відображає випробування та стійкість українського солдата.

Роботи Євгена Коршунова

Фото надані пресслужбою

Євген розповів, що його участь у Премії PinchukArtCentre припала на період, коли він проходив військово-лікарську комісію, готуючись до служби. У номінацію він потрапив 17 вересня, у свій перший день служби на розподільчому пункті. Нині Коршунов служить у 32-й окремій механізованій бригаді, де є оператором роти РЕБ.

Усі свої роботи для премії він створив вже під час проходження базової загальної військової підготовки (БЗВП). Митець поділився, що навіть у складних умовах знаходив час для творчості:

“Я трошки підтягнув фізуху перед армією і мені, в принципі, було не тяжко на БЗВП. Я мав ще сили помалювати ввечері перед сном”, – згадує Євген.

Щовечора він міг створювати по два рисунки та ще й писати текст. Проте з часом, чим більше заглиблюється в армійські справи, тим більше його попереднє життя відходить на другий план.

Художник відтворив в артцентрі бліндаж, дуже схожий на той, у якому він жив під час БЗВП. Проте, на відміну від реального, цей бліндаж виглядає більш упорядковано, чисто та без звичного хаосу військового побуту.

“У нас бліндаж був на найбільшу кількість людей. Тобто був ще один ряд з ліжками. У мене було найкраще місце. Це була нижня полиця“, – ділиться Коршунов, додаючи, що воїнам доводиться жити в таких умовах невизначений термін. Зокрема, йому довелося провести у ньому три тижні, зауважуючи, що вже після другого тижня в бліндажах накопичується багато пилу, що спричиняє постійний кашель.

Євген створив бліндаж подібний до того, у якому жив під час проходження БЗВП

Фото надані пресслужбою

На службі Євген порівнює себе з Тарасом Шевченком – теж не може творити масштабні роботи, але має можливість виконувати невеликі рисунки. Про своє перебування у війську та його вплив на мистецтво він розмірковує:

“Воєнне мистецтво, це ж найскладніше з мистецтв: і організація армії, і ті всі статути – там кожне слово кров’ю написано фактично. Іноді здається, Боже, який абсурд. Мова, якою це викладено трохи специфічна, а для когось комічна. Але потім, коли ти задумуєшся над цими словами, то розумієш – краще не напишеш. Відчуття часу тут теж зовсім інше. Щодо мистецтва, то раніше якби я все це робив (у мистецькому проєкті – ред.) у цивільному життя – я б дуже нервував за кожну дрібницю. Зараз мені все одно“. Ці слова відображають глибокий філософський погляд на мистецтво і війну, а також трансформацію особистості митця під впливом військового досвіду.

Леся Васильченко, головна переможниця, отримала 400 тисяч гривень та автоматично увійшла до списку номінантів міжнародної премії Future Generation Art Prize – світової відзнаки в галузі сучасного мистецтва. Художниця оголосила про своє рішення спрямувати всю суму премії на благодійні внески на допомогу українській армії, що є важливим громадянським жестом та відображає загальні настрої у суспільстві.

Під час нагородження журі зазначило, що у її творі: “ненав’язливо порушуються актуальні питання щодо авторства, майбутнього та алгоритмічної побудови історичного наративу. Журі особливо вразила концептуальна чіткість, технологічна вишуканість і глибокий емоційний резонанс інсталяції, що надає споглядальну, але водночас нагальну реакцію на історичний розрив, поєднуючи інтимність із масштабом, людське з планетарним”. Робота Лесі Васильченко демонструє високий рівень інтелектуального та естетичного підходу до сучасного мистецтва.

Мистецька робота Лесі Васильченко

Фото надані пресслужбою

Катерина Алійник отримала першу Спеціальну премію. Крім грошової винагороди в розмірі 100 000 грн, вона отримає підтримку на стажування, навчання, резиденції або створення нових проєктів, що відкриває широкі можливості для її подальшого професійного розвитку.

Журі відзначило її роботу як “глибоко зворушливим емоційним свідченням, у якому живопис стає інструментом пам’яті, жалоби й опору. Художниця, народжена в Луганську, звертається до втрати дому як до недосяжного пейзажу, сповненого моторошної інтимності: дикі кабани, густі хмари, комахи та шелест коріння дерев – кожна сцена передана з такою точністю та ледь відчутним неспокоєм, що глядач почувається непроханим свідком”. Це підкреслює важливість її внеску у дослідження теми втраченого дому та пам’яті через українське мистецтво.

Робота Катерини Аліник

Фото надані пресслужбою

Спеціальною позаконкурсною відзнакою вшанували пам’ять Вероніки Кожушко, молодої художниці з Харкова. Вона встигла подати заявку на участь у Премії PinchukArtCentre, але трагічно загинула 30 серпня 2024 року внаслідок російського ракетного удару по житлових районах та громадських просторах Харкова. Ця відзнака стала символом незламності духу українського народу та ціни, яку платить мистецтво України у війні.

Переможців обирало авторитетне міжнародне журі, до складу якого увійшли: Каріна Бакетц – кураторка та письменниця, Бйорн Гельдхоф – артдиректор PinchukArtCentre, Алевтина Кахідзе – художниця, Леся Хоменко – художниця, співзасновниця та учасниця групи Р. Е. П, Марта Чиж – мистецтвознавиця, незалежна кураторка та критикиня. Їхній професіоналізм забезпечив об’єктивність та високий рівень оцінювання робіт.

Загальнонаціональна Премія PinchukArtCentre є важливою платформою для підтримки молодих українських митців віком до 35 років. Вона надає їм можливості для створення нових робіт з повною інституційною підтримкою артцентру, сприяючи розвитку сучасного мистецтва в Україні та його інтеграції у світовий контекст.

Виставку робіт переможців можна відвідати в артцентрі в Києві. Вона відкрита до 13 липня, запрошуючи всіх охочих долучитися до світу сучасного українського мистецтва та ознайомитися з творами талановитих художників. Це чудова нагода відчути пульс культурного життя та підтримати креативний потенціал нації.