Карло, який помер у 15-річному віці, був канонізований разом з П’єром Джорджо Фрассаті, який також помер молодим. Церква розраховує на цих двох святих як на джерело натхнення для нових поколінь католиків. Їхні життя, хоч і короткі, були наповнені глибокою вірою та служінням, що робить їх ідеальними взірцями для сучасної молоді, яка шукає духовні орієнтири. Канонізація цих молодих людей підкреслює, що святість доступна кожному, незалежно від віку, і що навіть у молодості можна досягти глибокого духовного зв’язку та наслідувати Христа.
П’єр Джорджо Фрассаті, відомий своєю любов’ю до гір, спорту та активного життя, також залишив значний слід у історії католицизму. Його здатність поєднувати мирське життя з глибокою релігійністю слугує прикладом для тих, хто вважає, що віра несумісна з сучасним ритмом життя. Він активно займався благодійністю, допомагаючи бідним та потребуючим, демонструючи, що справжня святість полягає в діях, а не лише в молитвах.
Церква сподівається, що приклади Карло та П’єра Джорджо надихнуть молодих людей на більш активну участь у житті громади, на поглиблення своєї віри та на пошук власного шляху до святості. Їхні історії є потужним нагадуванням про те, що молодість – це час для формування характеру, духовного зростання та служіння іншим. Ці молоді святі стають маяками для тих, хто шукає сенс життя та прагне залишити позитивний слід у світі. Їхня канонізація – це не просто релігійна подія, а заклик до дії для всіх, хто прагне жити життям, сповненим віри, надії та любові.