Президент Мадагаскару Андрі Раджоеліна, який перебуває під тиском, призначив генерала армії новим прем’єр-міністром, щоб покласти край молодіжним протестам проти його правління. Цей крок спрямований на стабілізацію ситуації в країні.

Він заявив, що нації потрібен прем’єр-міністр, “здатний відновити порядок і довіру народу”, перш ніж призначити на цю посаду генерала Руфіна Фортуната Зафісамбо. Це призначення є ключовим у спробі президента

Призначення генерала, що відбулося через кілька днів після висловлення президентом побоювань щодо спроби державного перевороту, значно мілітаризує уряд. Це, схоже, є спробою Раджоеліни заручитися підтримкою армії в умовах зростаючої напруженості. Політична криза на Мадагаскарі загострюється.

Протестний рух, відомий як Gen Z Mada, відкинув призначення генерала Зафісамбо і дав Раджоеліні 48 годин на відставку. Молодь вимагає негайних змін.

“Доки Раджоеліна перебуває при владі, ми продовжуватимемо боротьбу”, – йдеться у заяві Gen Z Mada. Рух виступає за демократичні зміни.

Протести розпочалися 25 вересня, спровоковані суспільним обуренням через часті відключення води та електроенергії. Згодом вони переросли у ширше невдоволення корупцією, високим безробіттям та кризою вартості життя. Мадагаскар переживає складні часи.

Минулого тижня Раджоеліна звільнив прем’єр-міністра Крістіана Нтсая, цивільну особу, та весь його кабінет, намагаючись заспокоїти протестувальників. Однак це не дало бажаного результату.

У заяві, зробленій в президентському палаці пізно в понеділок, Раджоеліна оголосив про призначення генерала Зафісамбо, заявивши, що прем’єр-міністр повинен бути “хтось чистий” і “готовий врятувати Мадагаскар”. Це призначення викликало неоднозначну реакцію.

Генерал Зафісамбо до цього призначення був директором військового кабінету в канцелярії прем’єр-міністра. Його досвід у військовій сфері може допомогти у врегулюванні кризи.

Минулого тижня ООН повідомила, що щонайменше 22 людини загинули та понад 100 отримали поранення під час протестів. Однак уряд відкинув ці цифри, назвавши їх “чутками та дезінформацією”. Офіційна статистика відрізняється.

У понеділок сили безпеки зіткнулися з демонстрантами в кількох містах, оскільки заворушення на острові в Індійському океані тривають уже третій тиждень. Ситуація залишається напруженою.

Кілька сотень молодих людей, переважно студентів університетів, пройшли маршем від околиць столиці Антананаріву до центру міста. Молодь виступає за свої права.

Один молодий чоловік отримав поранення і був госпіталізований після сутичок з силами безпеки, які звели барикади, повідомляє інформаційне агентство AFP. Це свідчить про ескалацію конфлікту.

Сутички також відбулися в південному місті Толіара та північному місті Дієго-Суарес. Насильство поширюється.

Колишній президент Марк Равалуманана разом з іншими опозиційними лідерами висловив підтримку протестувальникам. Він закликає до діалогу.

Він заявив, що головна проблема Раджоеліни полягає в тому, що він “не слухає”. Равалуманана вважає, що президент нехтує думкою народу.

Равалуманана додав, що призначення генерала Зафісамбо “нічого не змінить”, оскільки він вже працював у канцелярії прем’єр-міністра і не зміг вирішити кризу, що спіткала Мадагаскар. Його досвід не гарантує успіху.

Він заявив, що виступає проти військового втручання і готовий повернутися до влади, якщо народ цього захоче. Це може стати альтернативним шляхом для країни.

Мадагаскар пережив численні повстання з моменту здобуття незалежності в 1960 році, включаючи масові протести у 2009 році, які змусили Равалуманана піти у відставку, а Раджоеліну прийти до влади. Історія острова сповнена політичних потрясінь.

Раджоеліна керував чотири роки, а потім повернувся до влади після виборів 2018 року. Протести є найсерйознішим викликом для нього з моменту переобрання у 2023 році. Його позиції слабшають.

Незважаючи на свої природні ресурси, Мадагаскар є однією з найбідніших країн світу, причому 75% населення живе за межею бідності, за даними Світового банку. Економічна ситуація є вкрай складною.

Лише близько третини з 30 мільйонів жителів Мадагаскару мають доступ до електроенергії, за даними Міжнародного валютного фонду (МВФ). Це свідчить про низький рівень розвитку інфраструктури.