Шановна громадо!

З невимовним болем і сумом повідомляємо, що до рідного дому на щиті повернувся наш Герой, захисник, справжній патріот – 34-річний випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей «Основа»), командир взводу, молодший лейтенант Артем СТРІХА з Борисполя.

Церемонія прощання з Героями відбудеться  10  листопада 2023 року об 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі, а опісля –  поховання на кладовищі у м-ні Нестерівка (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служили Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Надзвичайно добрий, щирий, відповідальний, турботливий, працьовитий, надійний, вірний товариш, прекрасний сім’янин – таким назавжди запам’ятають Артема рідні, друзі, колеги та всі, хто знав його особисто. А таких дуже багато, адже він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди підтримував близьких теплим словом чи мудрою порадою.
У мирному житті захоплювався футболом, вмів смачно готувати і будь-що відремонтувати – справжній чоловік, господар з золотими руками. Та найбільшою цінністю була його родина, з якою він полюбляв проводити багато часу на природі: риболовля, тихе полювання на гриби, катання на човні. 
У квітні 2023 року, коли прийшов час стати на захист рідної землі та своєї родини, без вагань приєднався до лав Збройних Сил України. Перебуваючи на посаді командира взводу, ні на хвилину не покидав своїх побратимів та плече-в-плече йшов разом з ними на передові позиції чи бойове завдання. «Ми втратили не просто побратима, ми втратили справжнього друга та бійця», – розповідають військові.

5 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя молодшого лейтенанта Артема Стріхи обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України…
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!

Якби зібрати всі сльози, пролиті українцями, у яких проклята війна забрала найцінніше – рідних людей, то можна було б могутньою річкою залити те рашистське кодло. І ніколи вона не відмиє той страшний злочин, який нині вчиняють окупанти, а голоси та образи невинно убієнних українців будуть праведним відлунням через роки, століття…

 А осінь цього року гірко плаче
Та не за літом. Ні! А за людьми.
За тими, хто вже сонця не побачить.
Кого обняли ангели крильми. (с)