Медична реформа: Розвінчуємо Міфи та Реалії
Впровадження медичної реформи в Україні викликає чимало запитань та побоювань. Мета цієї статті – розвінчати найпоширеніші міфи та надати об’єктивну інформацію про зміни, які відбуваються в системі охорони здоров’я. Розглянемо ключові аспекти реформи, щоб ви могли сформувати власну обґрунтовану думку.

Міф 1. Медицина стане платною і дуже дорогою
Поширена думка про те, що медична реформа зробить медичне обслуговування недоступним через високі ціни, не зовсім відповідає дійсності. Безкоштовної медицини в Україні, на жаль, ніколи не було. Більшість ліків (близько 90%) українці купують за власний кошт. Дослідження показують, що чимало людей відмовляються від лікування або відкладають його через фінансові труднощі. Реформа передбачає впровадження державної програми медичних гарантій, яка забезпечить фінансування певного переліку медичних послуг. Ці послуги, включно з аналізами, дослідженнями та ліками, будуть безкоштовними для пацієнтів. Пацієнти матимуть можливість обирати лікарні, де бажають отримати ці послуги, розуміючи, що саме оплачує держава. Реформа стартувала на первинному рівні у 2018 році, а з 2020 року поширилась на всі лікарні.

Тарифи на медичні послуги, що поширюються деякими джерелами, часто є неправдивими. Вони лише будуть розраховуватись для того, щоб держава могла коректно фінансувати медичні заклади за надані послуги. Впроваджується принцип «гроші йдуть за пацієнтом»: держава сплачує за послуги відповідно до встановлених тарифів. Перелік послуг, що фінансуються державою на 100%, включає первинну допомогу (сімейні лікарі), екстрену допомогу, паліативну допомогу, лікування за направленням сімейного лікаря та планове лікування в межах програми медичних гарантій. Обсяг послуг залежить від обсягу фінансування, але включатиме основні послуги, необхідні для якісного лікування. Для дороговартісного лікування, як і раніше, передбачені цільові програми, такі як лікування онкології, гепатитів, СНІДу та інші.

Міф 2. Медреформа призведе до закриття лікарень і звільнення медиків
У законі про медичну реформу відсутні положення про закриття лікувальних закладів чи скорочення медичного персоналу. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) укладатиме договори з усіма лікарнями, гарантуючи доступ до медичної допомоги. Конкуренція та принцип «гроші йдуть за пацієнтом» сприятимуть оптимізації мережі медичних закладів. Малопотужні та погано оснащені лікарні можуть бути перепрофільовані під потреби населення, наприклад, у реабілітаційні центри чи хоспіси. Найкращі лікарні отримають додаткове технічне та кадрове підсилення. Місцева влада відповідальна за впорядкування мережі лікарень, враховуючи вимоги щодо доступності та безпеки. Децентралізація надає громадам кошти для покращення медичної інфраструктури. Стосовно звільнень лікарів, без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не буде потреби звертатись. Реформа стимулює конкуренцію серед лікарів, що позитивно вплине на якість надання медичної допомоги.

Міф 3. Села залишаться без лікарів
Реформа, навпаки, має на меті покращити доступ до медичної допомоги в сільській місцевості. Планується збільшення кількості лікарів у селах, а також збереження фельдшерів та ФАПів, які будуть помічниками лікарів, забезпечуючи доступ до медичних послуг у віддалених селах. У 2018 році середня виплата на первинній ланці склала близько 370 грн. на одного пацієнта, у 2019 — 450 грн. У цей бюджет входять оренда, оплата роботи лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів. Близько половини цих коштів — видатки практики, все інше — зарплата працівників (лікаря, медсестер, фельдшерів). Досі лікарі в селах ніколи не бачили таких коштів. Якщо місцева громада надасть лікарю медичний кабінет в оренду за 1 гривню, у нього залишиться ще більше коштів на зарплати. Також буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу, якщо громада побудує житло для нього.

Фінансування медичного обслуговування пацієнтів з державного бюджету однакове на всій території країни. В сільській місцевості життя дешевше, ніж в місті, тому, обслуговуючи однакову кількість пацієнтів, сільський лікар матиме кращі умови, ніж міський, та практично не матиме конкурентів. Громада може відмовитись від послуг лікаря, що не відповідає вимогам, та запросити іншого спеціаліста.

Міф 4. До лікаря-спеціаліста можна буде потрапити тільки через сімейного лікаря
Не відповідає дійсності. Кожна людина в разі необхідності зможе звернутись до будь-якого лікаря-спеціаліста без направлення сімейного лікаря і отримати допомогу. Але в цьому випадку пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування. Якщо ж ви звертаєтесь до нього за направленням сімейного лікаря, вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів відшкодує держава. Значну частину послуг, які зараз надають вузькі спеціалісти, після донавчання зможуть надавати лікарі первинної ланки — сімейні лікарі, педіатри, терапевти. Буде також низка спеціалістів (наприклад, гінеколог, психіатр тощо), візити до яких будуть оплачуватись і без направлення сімейного лікаря.

Міф 5. Реформа суперечить Конституції
Відповідно до Конституції України, медична допомога надається громадянам за рахунок державного бюджету. Реформа передбачає 100% оплату послуг, що входять до програми медичних гарантій, на первинному та екстреному рівнях, а також на вторинному та третинному рівнях.

Міф 6. Всі медичні послуги будуть зі співоплатою
Закон не передбачає співоплати для послуг, які входять до програми медичних гарантій. Вони будуть повністю фінансуватись з державного бюджету. Однак деякі послуги, такі як естетична стоматологія чи пластична хірургія, не будуть покриватись державою.

Міф 7. Реформа не передбачає підвищення зарплатні лікаря
Підвищення заробітної плати лікарів є одним із ключових аспектів реформи. Тариф на медичні послуги первинної ланки включає оплату медичної послуги та діагностичних досліджень. Лікарі первинної ланки можуть працювати як фізичні особи-підприємці або бути найманими працівниками. З 2020 року планується перехід на нову модель фінансування для закладів вторинної та третинної ланки, де оплата праці медичного персоналу буде включена до тарифу за послугу. Базою для розрахунку компоненту оплати лікаря в тарифі має бути 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року.

Міф 8. Національна служба здоров’я — це фінансовий «монстр», який розпоряджатиметься 100 млрд.грн.
Національна служба здоров’я України (НСЗУ) не володіє коштами. Гроші знаходяться в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. НСЗУ виступає оператором, що контрактує медичні послуги та укладає договори з медичними закладами та лікарями-ФОП. Окрім того, НСЗУ контролює якість послуг відповідно до умов договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом. Модель НСЗУ має мінімальні корупційні ризики, оскільки підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі та антикорупційним органам.

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю
Секретаріату Кабінету міністрів України