Умови та порядок спадкування в Україні: Все, що потрібно знати

Спадкове право в Україні регулюється Цивільним кодексом (ЦК України), зокрема розділом 6, статтями 1216-1308. Додаткові аспекти спадкування містяться в інших розділах ЦК та нормативних актах, що регламентують діяльність нотаріальних контор. Розуміння цих норм є ключовим для забезпечення належного оформлення спадкових прав та уникнення можливих юридичних проблем.

Спадкове право надає кожному громадянину можливість розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши його долю у заповіті. Це захищає особисті інтереси, дозволяючи контролювати перехід майна після смерті. Крім того, спадкове право враховує інтереси членів сім’ї померлого, особливо неповнолітніх та непрацездатних осіб, сприяючи стабільності сімейних відносин.

Перш ніж розглядати порядок спадкування, важливо розібратися з основними поняттями: спадкодавець, спадкоємець, спадкове майно та спадковий актив. Спадкодавець – це особа, майно якої після смерті переходить до спадкоємців. Спадкодавцем може бути будь-який громадянин, незалежно від віку, статі чи стану здоров’я. Спадкування відбувається як після смерті дієздатних, так і недієздатних громадян, але заповідати майно може лише дієздатна особа.

Спадкоємець – особа, яка має право на спадкове майно після смерті спадкодавця. Спадкоємцями можуть бути громадяни, юридичні особи та держава. Громадяни можуть бути спадкоємцями незалежно від їхнього стану. Важливо, що як спадкодавці, так і спадкоємці можуть бути недієздатними, в такому разі їхні інтереси представляють законні представники.

Відповідно до статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також особи, зачаті за життя спадкодавця та народжені живими після його смерті. Юридичні особи та інші учасники цивільних відносин також можуть бути спадкоємцями за заповітом.

Заповідач має право в будь-який час змінити або скасувати свій заповіт, склавши новий (ст. 1254 ЦК). Новий заповіт скасовує попередній, і не відновлює попередній, який було складено перед ним. Спадкове майно – це сукупність прав та обов’язків спадкодавця, які переходять до спадкоємців. До спадкового майна належить право власності на різноманітне майно. Спадкування в Україні здійснюється за двома підставами: за законом та за заповітом.

Спадкування за заповітом дає громадянину право розпорядитися своїм майном (ст. 1233 ЦК). Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які особи, навіть ті, що не входять до кола спадкоємців за законом, зокрема, юридичні особи та держава.

Заповідач може в будь-який час скасувати, змінити або заповісти майно іншій особі. Якщо новий заповіт визнано недійсним, чинність попереднього не відновлюється, крім випадків, визначених ЦК. Заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця і часу, підписується заповідачем та нотаріально посвідчується. Недотримання цієї форми робить заповіт недійсним. Якщо заповідач не може підписати заповіт власноруч через фізичні вади, хворобу або інші причини, це може зробити інша особа в його присутності та в присутності нотаріуса.

Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його складено. Крім нотаріальних контор, посвідчувати заповіти можуть інші органи та посадові особи, визначені статтями 1251-1252 ЦК. До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються заповіти громадян, які перебувають на лікуванні, проживають в будинках престарілих, на морських суднах, військовослужбовців, громадян в експедиціях, осіб у місцях позбавлення волі. Ці заповіти посвідчують визначені законом посадові особи. Заповіт складається у двох примірниках, один зберігається в нотаріальній конторі, другий – у заповідача.

Особлива форма розпоряджень на випадок смерті стосується вкладів у банках. Вкладник може зробити розпорядження банку про видачу вкладу після його смерті. Це розпорядження може бути зроблене як на ощадній книжці, так і на обліковій картці вкладника, з підписом вкладника, засвідченим завідувачем відділення банку.

Відповідно до ЦК України, кожен громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину будь-яким особам, незалежно від їхнього входження до кола спадкоємців за законом, а також державі або організаціям. Заповіт на користь далекого родича чи друга буде дійсним, навіть якщо є спадкоємці за законом.

Заповідач може залишити майно спадкоємцю другої черги, незважаючи на наявність спадкоємців першої черги, або онуку, хоча батьки цього онука живі. Заповідач не обмежений колом спадкоємців за законом чи черговістю спадкування. Він може заповісти майно державі або організаціям, незважаючи на наявність спадкоємців за законом. Майно може бути розподілено між спадкоємцями в будь-яких частках, включно з предметами домашньої обстановки.

Існують особи, які мають право на обов’язкову частку спадщини (ст.1241 ЦК). Вони успадковують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка б належала їм при спадкуванні за законом. До них належать неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатні дружина (чоловік), батьки (усиновителі) та утриманці спадкодавця. Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом. Якщо заповідач позбавляє обов’язкової частки цих осіб, заповіт буде недійсним у цій частині. Спадкоємці другої черги не мають права на обов’язкову частку.

Заповідач може позбавити права спадкування одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (ч. 2 ст. 1235 ЦК України). Пряме і побічне позбавлення спадщини мають різні наслідки. Наприклад, якщо все майно заповідається дружині, син фактично позбавляється спадщини (побічне позбавлення). Якщо у заповіті прямо вказано про позбавлення спадкоємства, син не отримає спадщини. При побічному позбавленні спадщини син успадкує майно, якщо дружина відмовиться від спадщини. У разі прямого позбавлення спадщини, майно перейде до спадкоємців другої черги або до держави.

Закон надає право розпорядитися майном, якщо спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її. Це називається під призначенням спадкоємця (ст. 1242 ЦКУ, ст. 1244 ЦК України). Не можна під призначати спадкоємця до спадкоємця, який прийме спадщину. Заповідач має право в будь-який час змінити або скасувати заповіт (ст.1254 ЦК України). Змінити або скасувати заповіт можна шляхом подання заяви до нотаріальної контори або складанням нового заповіту. Новий заповіт скасовує попередній.

Усі питання, пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців, вирішуються нотаріальними конторами. Спори вирішуються судом.

Державний нотаріус:        
А.О.Скрипка