З моменту захоплення влади рухом Талібан майже чотири роки тому, Афганістан значною мірою залишається в стані міжнародної ізоляції. Ця ситуація є прямим наслідком невизнання нинішнього уряду більшістю світових держав, що призвело до заморожування активів, суттєвих обмежень на зовнішню допомогу та глибокого економічного спаду в цій країні. Однак, попри глобальні обмеження, спостерігаються тонкі, але важливі ознаки посилення взаємодії Кабула з окремими гравцями, зокрема з Китайською Народною Республікою та Індією. Ці нові взаємини можуть свідчити про намагання талібів подолати ізоляцію та віднайти шляхи для стабілізації економіки та забезпечення внутрішнього порядку.

Китай, як впливова регіональна держава, виявляє посилений інтерес до ситуації в Афганістані з кількох стратегічних причин. По-перше, це значні економічні можливості, пов’язані з багатими природними ресурсами цієї гірської країни, зокрема мінералами, що критично важливі для сучасної промисловості. Пекін також розглядає її як потенційний елемент своєї масштабної ініціативи “Один пояс, один шлях”, яка має на меті розширити торговельні шляхи та інфраструктуру глобально. По-друге, КНР занепокоєна питаннями регіональної безпеки, особливо щодо можливого впливу уйгурських сепаратистських груп, які можуть знайти притулок на афганській території. Тому партнерство з нинішньою владою у сфері безпеки є пріоритетним для Китаю. Ця співпраця охоплює інвестиції у видобуток корисних копалин та окремі інфраструктурні проекти, що зміцнює економічні зв’язки між двома країнами. Для афганської сторони такий партнер, як КНР, є цінним джерелом інвестицій та прагненням до певної легітимності.

Індія, зі свого боку, також намагається підтримувати певний рівень співпраці з Афганістаном, незважаючи на складну політичну ситуацію. Делі має традиційно глибокі історичні та культурні зв’язки з афганським народом і тривалий час була одним з найбільших донорів гуманітарної допомоги. Хоча після приходу талібів до влади офіційні відносини залишалися напруженими, Індія продовжує надавати гуманітарну підтримку. Крім того, Делі зацікавлена у використанні афганської території як транзитного шляху для торгівлі з країнами Центральної Азії, зокрема через стратегічно важливий іранський порт Чабахар. Це дозволяє Індії зменшити залежність від Пакистану у регіональній торгівлі. Занепокоєння щодо регіональної безпеки та необхідність протидії тероризму також є значним фактором, що спонукає Індію до діалогу з поточним керівництвом Афганістану. Ця співпраця, хоч і є обережною, відображає прагнення Індії зберегти свій вплив у регіоні та захистити власні стратегічні інтереси.

В цілому, взаємодія Афганістану з КНР та Індією, незважаючи на його міжнародну ізоляцію, підкреслює складність геополітики Центральної та Південної Азії. Талібан, усвідомлюючи життєву необхідність зовнішньої підтримки для управління країною та подолання економічних викликів, активно шукає нових партнерів. Водночас, Китай та Індія мають свої чіткі стратегічні інтереси в цьому регіоні, що робить ці відносини взаємовигідними для обох сторін. Ці “тонкі ознаки” співпраці можуть стати передвісником значніших змін у міжнародному статусі цієї країни, а також суттєво вплинути на регіональну безпеку та економіку. Глибоке розуміння цих динамік є ключовим для аналізу майбутнього Афганістану та його позиції на світовій політичній арені.