3 квітня Шосткинська громада провела в останню путь захисника Вітчизни, Героя, Сергія Кутенка. З початком повномасштабного вторгнення наш земляк пішов у прикордонну службу захищати територіальну цілісність і суверенітет України. Загинув 11 квітня при виконанні бойових завдань. Йому навіки залишиться 47 років.

І знову Шосткинську громаду спіткала невимовна втрата. 11 квітня, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України, загинув наш земляк, прикордонник, Сергій Кутенко. Церемонія прощання з Героєм відбулася на його «малій» Батьківщині, у селищі Вороніж. Народився він 24 лютого 1977 року, закінчив школу І-ІІІ ступенів ім. П. Куліша. З дитинства хлопчик ріс допитливим, серйозним, відповідальним. Захоплювався читанням історичних і політичних творів, любив фантастику.

Автор: Зі сторінки у ФБ Миколи Ноги

По закінченні школи Сергій Кутенко навчався у Сумському технікумі цукрової промисловості. Згодом був призваний на строкову службу до армії. По поверненні до Воронежу одружився зі своєю коханою Наталією. Вона стала для Сергія опорою. Він турботливо її називав «моя Наташечка»… Родина жила у мирі та злагоді, виростила двох синів – Іллю та Давида. Сергій був турботливим сином і батьком, уважним чоловіком для своєї коханої.Головним родинним законом була взаємоповага, допомога, приязне ставлення

Тривалий час Сергій працював на Воронізькому цукровому заводі, а після його закриття – на різних роботах у будівельній сфері. Працював зварником, слюсарем, бетонником – не боявся жодної роботи і все виконував на «відмінно».За словами рідних, Сергій був людиною відкритої душі – усіх жалів, намагався зрозуміти та допомогти, а непорозуміння вирішував мирним шляхом

Про нього ніхто ніколи не сказав поганого слова, з усіма знайомими він підтримував приязні стосунки. Одним з найбільших життєвих захоплень нашого земляка було рибальство на Воронізькому озері. У часи відпочинку від щоденних турбот мріяв відкрити у рідному селі станцію техобслуговування автомобілів, мати власну справу…

Автор: Зі сторінки у ФБ Миколи Ноги

Напередодні 45-річчя Сергія, його родичі та друзі планували привітати дорогу людину. Вони щиро бажали, аби ця ювілейна дата стала для чоловіка найкращою подією. Це було 24 лютого 2022 року.

Насправді ж той роковий день початку повномасштабної війни виявився вирішальним для родини Кутенків.Восени 2022 року Сергій пішов захищати Україну у складі прикордонної служби Сумської області

Шосткинська громада схиляє голови у скорботі та перед пам’яттю одного з найкращих синів нашого краю. Відповідальним, надійним, готовим завжди прийти на допомогу – саме таким він залишиться у серцях своїх рідних та близьких, вчителів, колег та побратимів.

Автор: Зі сторінки у ФБ Миколи Ноги

«Сергійко завжди був дисциплінованим, організованим. Любив техніку. Ми глибоко сумуємо з приводу загибелі нашого випускника. Висловлюємо слова співчуття його батькам, рідним. Світлу пам’ять про нього ми завжди збережемо у наших серцях», – сказав класний керівник Сергія Кутенка, Володимир Харченко. «Сьогодні так звана сусідка – росія, несе горе на нашу країну, в наші родини. Рідні і близькі, прийміть співчуття від нас усіх. Сергія ми пам’ятатимемо таким, яким він був. А був він гарною людиною. Слава воїнам, які боронять нашу державу! Вічна пам’ять воїнам, які загинули! Слава Сергію! Слава Україні», – зазначив староста Воронізького старостинського округу Валерій Ястребов.

Автор: Зі сторінки у ФБ Миколи Ноги

Ставши на коліна, учасники жалобної церемонії вшанували пам’ять загиблого Героя, поклали квіти на його труну, а потім – провели в останню путь – дорогою Слави, Честі та вічної пам’яті.