З’являється нове покоління шанувальників співака, відомого як Томпсон, який використовує привітання та націоналістичну риторику, щоб позиціонувати себе як охоронця хорватської спадщини. Його музика часто переплітається з патріотичними темами, що резонує з певною частиною аудиторії, яка прагне зберегти культурну ідентичність. Томпсон став символом для тих, хто вважає своєю місією захист традиційних цінностей від зовнішніх впливів. Його виступи супроводжуються сильними емоціями та єднанням навколо ідей національної гордості. Цей феномен викликає жваві дискусії щодо ролі мистецтва у формуванні суспільної свідомості та підтримці національної ідентичності. Шанувальники Томпсона бачать у ньому не просто музиканта, а лідера думок, який надихає на збереження культурної спадщини. Його вплив поширюється далеко за межі музичної сцени, зачіпаючи соціальні та політичні аспекти життя суспільства. Нове покоління шанувальників активно підтримує його ідеї, поширюючи їх через соціальні мережі та особисті контакти. Ця хвиля підтримки свідчить про глибокий зв’язок між музикою, ідентичністю та суспільними настроями. Популярність Томпсона підкреслює зростаючу увагу до питань культурної спадщини та національної самобутності серед молоді. Його привітання та риторика стали своєрідним маркером приналежності до певної групи, яка відстоює свої погляди на збереження традицій. Це явище демонструє, як мистецтво може стати потужним інструментом для вираження національної ідентичності та консолідації суспільства навколо спільних цінностей. Томпсон, використовуючи свій мистецький талант, став голосом для багатьох, хто прагне зберегти свою культурну спадщину.