Україна значно збільшила кількість атак на російські нафтопереробні заводи (НПЗ) останніми місяцями, що спричиняє дефіцит пального та зростання цін у деяких регіонах Росії. Про це свідчить аналіз BBC Verify та BBC Russian. Кількість ударів дронами по НПЗ, деякі з яких розташовані глибоко в Росії, різко зросла у серпні і залишалася високою у вересні. Загалом, 21 з 38 великих російських НПЗ зазнали успішних атак з початку року, що на 48% більше, ніж за весь 2024 рік. Звичайні громадяни Росії відчувають наслідки цих ударів: перевірені відео свідчать про довгі черги на заправках, а деякі АЗС призупинили роботу, щоб «перечекати кризу».

Служба безпеки України (СБУ) не надала коментарів щодо цих дій. Однак президент Володимир Зеленський заявив, що пошкодження нафтової промисловості Росії є ключовим способом змусити її сісти за стіл переговорів. Він наголосив, що «найефективніші санкції – це пожежі на російських нафтопереробних заводах, терміналах, нафтобазах», оскільки це «суттєво обмежує військові можливості Росії». Аналіз показує, що кількість зафіксованих атак досягла рекордного рівня у серпні, коли було атаковано 14 НПЗ, і вісім у вересні. Це зростання відбулося після короткої паузи, пов’язаної з дипломатичними зусиллями щодо припинення вогню.

Деякі з атак були спрямовані на об’єкти глибоко в Росії. Наприкінці вересня СБУ двічі успішно атакувала нафтопереробний завод «Газпром нафтохім Салават» у Башкортостані. Супутникові знімки показали дим, що піднімався з об’єкта, розташованого більш ніж за 1100 км від українського кордону, після атаки. Київ також атакував деякі з найприбутковіших російських підприємств. Наприклад, НПЗ поблизу Волгограда було атаковано шість разів цього року, а у серпні змушений був зупинити роботу на місяць. Великий Рязанський завод, розташований неподалік Москви, який здатен виробляти 340 000 барелів на день, було атаковано п’ять разів з січня. Володимир Мілов, колишній заступник міністра енергетики, зазначив, що українські удари мають дві цілі: великі НПЗ, що є критично важливими для цивільного постачання, та ті, що розташовані ближче до кордону і використовуються для забезпечення військ, що воюють в Україні.

Генеральний штаб України раніше стверджував, що НПЗ у Самарі та Саратові використовувалися як частина військових логістичних операцій. Обидва регіони останніми тижнями зазнали ударів дронів, два з трьох заводів у Самарській області були зупинені. Джастін Крамп, колишній офіцер британської армії та генеральний директор консалтингової компанії Sibylline, заявив BBC Verify, що Україна давно цілиться в нафтогазову галузь Росії, але нинішня серія ударів свідчить про те, що ця тактика стала «основною кампанією». Він додав, що ця кампанія вимагає значних інвестицій і базується на розвідувальній оцінці того, що найбільше зашкодить Росії.

Важко оцінити, наскільки удари впливають на виробництво бензину та дизельного палива, оскільки Росія засекретила статистику щодо виробництва бензину у травні 2024 року на тлі попередньої хвилі атак на НПЗ. Проте аналіз BBC Verify виявив, що щонайменше 10 нафтопереробних заводів були змушені повністю або частково зупинити роботу з серпня. Агентство Reuters повідомляє, що в окремі дні національне виробництво знизилося на 20%. Існують докази того, що удари по НПЗ впливають на цивільне життя в деяких частинах Росії. Перевірені BBC Verify відео свідчать про довгі черги на заправках на Далекому Сході та на шосе між Санкт-Петербургом і Москвою. Окупаційна влада в Криму впровадила раціонування бензину. Власники малих та незалежних АЗС у Сибіру повідомили російським ЗМІ, що були змушені закритися через проблеми з постачанням пального.

Ситуація порівнюється з гіперінфляцією, що спостерігалася в пострадянській Росії. «На мою думку, такої кризи, як зараз, не було з 1993-1994 років», – розповів менеджер однієї з АЗС у Новосибірській області. «Багато заправок призупинили свою діяльність. Можливо, краще перечекати кризу, ніж працювати зі збитками». Хоча Росія традиційно стикається зі зростанням цін через літній період подорожей та технічне обслуговування НПЗ, удари дронами посилюють цю тенденцію. Роздрібні ціни на бензин стрімко зросли, а оптові ціни – ще швидше, збільшившись на 40% з січня. Російські ЗМІ вказують на удари дронів як на ключовий фактор дефіциту.

Проте цивільне населення на заході Росії, зокрема в Московській та Краснодарській областях, залишається переважно незачепленим. Деякі співрозмовники BBC заявили, що не знали про дефіцит пального в інших регіонах. Російські чиновники запевняють, що ситуація під контролем. Представник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що «уряд вживає необхідних заходів». Однак, заступник прем’єр-міністра Олександр Новак минулого тижня оголосив про продовження часткової заборони на експорт бензину до кінця 2025 року. Опозиційний політик Володимир Мілов зазначив, що призупинення експорту є відносно невеликим і «не врятує внутрішній ринок».

Також залишається неясним, наскільки удари впливають на здатність Москви фінансувати війну за рахунок нафтових доходів. Переважна більшість російського експорту – це необроблена нафта, яка, схоже, не постраждала від ударів. Аналіз Bloomberg наприкінці вересня показав, що експорт сирої нафти, хоч і менш прибутковий, ніж бензин і дизельне паливо, досяг рекордного рівня. Пан Крамп зазначив, що вплив ударів може посилитися, якщо Захід запровадить «додаткові заходи» та санкції, спрямовані на експорт нафти, але підкреслив, що атаки підривають здатність Москви вести війну. «Ця кампанія сама по собі не поставить Росію на коліна, але, безумовно, посилює біль від затяжного конфлікту».

Додатковий звіт Крістін Джаванс.

Попри заяви про контроль, виникнення дефіциту пального в окремих регіонах Росії, зокрема на Далекому Сході та в окупованому Криму, свідчить про реальні наслідки українських ударів. Повідомлення про черги на АЗС та призупинення роботи станцій у Сибіру, наведені місцевими ЗМІ, підтверджують серйозність проблеми. Ці події викликають асоціації з кризою 1990-х років. Зростання оптових цін на пальне на 40% з початку року, на тлі сезонного подорожчання, ще більше посилює тиск на російську економіку. Російські офіційні особи, хоч і заявляють про заходи для стабілізації ситуації, фактично визнають проблему, продовжуючи обмеження на експорт бензину. Навіть попри те, що експорт сирої нафти залишається стабільним, обмеження обігу продуктів переробки на внутрішньому ринку та їх потенційне зниження доходів від експорту, завдають удару по здатності Росії фінансувати війну. Експерти вважають, що хоча ці удари не призведуть до негайної капітуляції Росії, вони суттєво збільшують витрати на ведення конфлікту, створюючи «біль затяжного протистояння».