61-річний чоловік визнав себе винним у численних сексуальних нападах на жінок у Сіднеї на початку 1990-х років після того, як поліція зробила прорив у справі, що тривала три десятиліття.

Гленн Гері Кемерон був заарештований у міжнародному аеропорту Сіднея минулого лютого, коли детективи переглянули невирішені справи, використовуючи сучасні технології ДНК та відбитків пальців. Це дозволило виявити докази, які раніше були недоступні.

Кемерон тепер визнав себе винним у понад дюжині звинувачень, включаючи 11 епізодів зґвалтування з обтяжуючими обставинами із застосуванням зброї як погрози, за напади на вісьмох жінок між 1991 і 1993 роками. Кожен із цих злочинів мав серйозні наслідки для жертв.

Кемерон, якого в той час у ЗМІ називали “Нічним сталкером” Сіднея та “Ґвалтівником з Мур Парку”, постане перед судом для винесення вироку наступного місяця. Справа привернула значну увагу громадськості через тривалість розслідування.

Після арешту в аеропорту минулого року особу Кемерона було засекречено через заборону на розголошення. Вона була знята через три місяці, що дозволило громадськості дізнатися про хід справи. Розкриття його особи стало важливим кроком у процесі.

З 36 звинувачень, які йому було пред’явлено, він визнав себе винним у 13 у вівторок, коли з’явився до місцевого суду Даунінг-центру в Сіднеї через відеозв’язок. Це значна кількість злочинів, які нарешті будуть розглянуті.

Дев’ять звинувачень були зняті, а решта 14 будуть враховані під час винесення вироку. Це свідчить про складність справи та ретельність роботи слідства. Ця інформація про кількість звинувачень проливає світло на масштаби діянь обвинуваченого.

До них належать численні звинувачення у непристойному нападі, сексуальному нападі з обтяжуючими обставинами та утриманні особи для вигоди. Ці злочини свідчать про серйозність поведінки Кемерона та його жорстокість.

Одна з жінок, на яку напав Кемерон десятиліття тому, брала участь у судовому засіданні через аудіозв’язок. Її свідчення є надзвичайно важливими для встановлення справедливості та надання голосу жертві.

Стаття 1993 року, яка детально висвітлювала серію нападів, повідомляла, що жертвами переважно були азійські жінки віком від 17 до 45 років. Це свідчить про цілеспрямованість нападника та його методи вибору жертв.

У статті стверджувалося, що нападник, який знав прості фрази кантонською мовою, обирав багатьох своїх жертв поблизу залізничних станцій і обманював їх пропозицією фальшивої роботи. Він нібито нападав на них із ножем, зазвичай уночі. Його метод нападу був продуманим та жорстоким.

Перший напад стався у квітні 1991 року у передмісті Стрітфілд, а інші напади були в Мур Парку у східних передмістях. Ці деталі допомагають зрозуміти географію злочинів та способи пересування нападника.