Пшеничні поля біля міста Секалбія, неподалік сирійського міста Хама, мали б бути золотими й важкими від зерна. Натомість 40 дунумів (10 акрів) Махера Хаддада сухі та порожні, ледь даючи третину звичайного врожаю. “Цей рік був катастрофічним через посуху”, — каже 46-річний фермер, розмірковуючи про землю, що коштувала йому більше для посіву, ніж принесла. Його поля дали лише 190 кг пшениці з дунуму — далеко від 400-500 кг, на які він розраховує у звичайний рік. “Ми не повернули те, що витратили на сільське господарство; ми втратили гроші. Я не можу фінансувати наступний рік і не можу покрити витрати на їжу та пиття”, — сказав пан Хаддад. Маючи двох дочок-підлітків, він змушений позичати гроші у родичів, щоб вижити. Труднощі пана Хаддада віддзеркалюються по всій Сирії, де найгірша посуха за 36 років скоротила врожай пшениці на 40% і штовхає країну, де майже 90% населення вже живе в бідності, до межі ширшої продовольчої кризи. Звіт Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) оцінює, що Сирія цього року зіткнеться з дефіцитом пшениці в 2,73 мільйона тонн, що еквівалентно річним дієтичним потребам 16,25 мільйона людей. Ця сирійська посуха призводить до значного неврожаю пшениці.

Без додаткової продовольчої допомоги або можливості імпортувати пшеницю, продовольча криза в Сирії, за словами Піро Томасо Перрі, старшого співробітника програми ФАО для Сирії, досягне безпрецедентних рівнів до кінця 2025 – середини 2026 року. Він зазначає, що понад 14 мільйонів сирійців — шестеро з десяти — вже борються за достатню кількість їжі. З них 9,1 мільйона страждають від гострого голоду, включаючи 1,3 мільйона у важкому стані, а 5,5 мільйона ризикують потрапити в кризу без термінового втручання. Той самий звіт показав, що кількість опадів зменшилася майже на 70%, що знищило 75% посівних площ Сирії, що залежать від дощу. “Це різниця між тим, чи зможуть сім’ї залишатися у своїх громадах, чи будуть змушені мігрувати”, — сказав пан Перрі. “Для міських домогосподарств це означає зростання цін на хліб. Для сільських сімей це означає крах їхніх засобів до існування”. Фермерські родини вже продають худобу, щоб доповнити втрачений дохід від пшениці, скорочуючи кількість щоденних прийомів їжі, і спостерігається зростання рівня недоїдання серед дітей та вагітних жінок. Проте наслідки посухи виходять далеко за межі тисяч кілометрів безплідних сільськогосподарських угідь. Пшениця є основним продуктом харчування в Сирії. Це головний інгредієнт для хліба та макаронів — двох основних продуктів, які мають бути дешевими продуктами для сімей. Отже, через брак поставок пшениці ціна зростає. Для 39-річної вдови Сани Махамід придбання хліба стало величезною проблемою. Маючи шістьох дітей віком від дев’яти до двадцяти років, вона покладається на зарплату двох синів, але їхніх доходів недостатньо для покриття основних витрат сім’ї. “Іноді ми позичаємо гроші просто на хліб”, — сказала вона. “Це занадто багато. Це тільки хліб, а нам ще потрібні інші речі”, — сказала вона. “Якщо ціна на хліб знову зросте, це буде велика проблема. Найважливіше — це хліб”. Криза є викликом для тимчасового президента Ахмеда аль-Шараа, оскільки його адміністрація працює над відновленням Сирії після 14-річного конфлікту та усуненням колишнього лідера Башара аль-Ассада у грудні 2024 року. Міжнародні агентства, такі як Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП), поспішають втрутитися разом з урядом, щоб надати субсидії на хліб для тих, хто ризикує зіткнутися з гострою продовольчою незахищеністю. Але представники гуманітарних організацій попереджають, що субсидії є лише тимчасовим вирішенням, і довгострокова стабільність Сирії залежить від того, чи зможуть фермери залишатися на своїй землі та підтримувати виробництво. “Ми намагаємося утримати людей у сільському господарстві”, — сказала Маріанн Ворд, директор ВПП у Сирії. Вона працювала над наданням прямих платежів фермерам на суму 8 мільйонів доларів США близько 150 000 людей, які втратили весь свій урожай. “Якщо ви не будете заробляти гроші, ви залишите землю. І тоді у вас не буде людей, які працюватимуть у сільськогосподарському секторі, що є життєво важливим для економіки”, — сказала вона. Однак після більш ніж десятиліття війни сільськогосподарський сектор Сирії вже був підірваний економічним колапсом, зруйнованими іригаційними системами та замінованими полями. Доктор Алі Алоуш, директор сільського господарства в регіоні Дейр-ез-Зор, житниці Сирії, сказав, що пшеничні поля потребують поливу чотири-шість разів за сезон, але через відсутність дощу більшість фермерів не встигають. “Першочергове завдання фермера — це перш за все забезпечення водою, а вода потребує палива. Ціна на паливо різко зросла. Вона досягла 11 000–12 000 сирійських фунтів за літр”, — сказав доктор Алоуш. Висока ціна на паливо та перебої з електроенергією зробили водяні насоси недоступними, а багато виробників вже були обтяжені боргами. Доктор Алоуш каже, що пріоритетом для його департаменту та перехідного уряду в Дамаску є вкладання коштів у іригаційні проєкти — як-от сонячні крапельні системи — які зроблять воду більш доступною для фермерів. Але такі проєкти потребують часу та грошей — розкоші, яких пшеничні фермери зараз не мають. Тож для мільйонів сирійців по всій країні є лише одне, що залишається робити в найближчі місяці: молитися про дощ. “Додатковий репортаж Лани Антакі з Дамаска”