Відхід у засвіти відомої акторки, 75-річної Нанді Н’ємбе, минулого тижня викликав не лише щирий смуток, але й хвилю обурення в Південній Африці. Громадськість була вражена тим, що в останні місяці свого життя хвора жінка змушена була звертатися до громадськості за фінансовою допомогою, з’являючись у відеороликах. Сидячи у візку, з виснаженим виглядом, вона зізнавалася, що не прагне жалю, але потребує коштів на найнеобхідніше, і найбільше благала про роботу, аби мати змогу утримувати себе.

Це різко контрастувало з її попередніми видатними ролями на екрані. Як провідна актриса у багатьох популярних телесеріалах останніх десятиліть, її обличчя було знайоме кожному південноафриканцю, і вона стала впізнаваною щотижневою присутністю в домівках. Шанобливо відома як мам’Нанді, її смерть для багатьох відчувалася як втрата близької людини. У спільній заяві родина та уряд вшанували її пам’ять, назвавши її «самою душею південноафриканського оповідання». Її характеризували як «набагато більше, ніж просто актрису», а як вчительку та наставницю, яка «долала бар’єри» і «натхняла молодих акторів у селах та містечках мріяти поза межами своїх обставин».

Враховуючи її статус, спосіб, у який вона виглядала наприкінці життя, був особливо шокуючим. Її смерть, після тривалої хвороби, поновила дебати про відсутність підтримки для південноафриканських артистів, які втрачають працездатність, і висвітлила боротьбу, з якою багато хто стикається за лаштунками. Після першої виплати за участь актори в Південній Африці не отримують жодних роялті за подальші трансляції своїх робіт. Вони оформлюються як фрілансери, і в результаті позбавляються будь-яких переваг, таких як пенсія та медичне страхування, доступні штатним працівникам. Це означає, що «кожен актор, який зараз працює в цій країні, прямує неминучим шляхом до того, де опинилася мам’Нанді», — заявив голова Південноафриканської гільдії акторів (Saga) Джек Девнарейн. Він додав, що було боляче спостерігати за боротьбою Н’ємбе в тих останніх відео, знаючи, що «це не закінчиться добре», адже «жодної благодійності у світі не вистачить, щоб виправити структурні проблеми в креативному секторі».

Сам будучи актором, Девнарейн з теплотою згадував роки розквіту Н’ємбе, відзначаючи, якою «привітною та теплою» вона була до нього як молодого артиста. «У присутності мам’Нанді ви знали, що знаходитесь поруч з королівською родиною виступів». Н’ємбе народилася у 1950 році в Кліптауні, найстарішій частині Совето – чорношкірого містечка неподалік Йоганнесбурга. Її мати була актрисою та танцівницею степу, а батько – боксером, за даними онлайн-видання Actor Spaces. Під час дитинства її родина часто переїжджала, і внаслідок цього вона виросла «серед різних, різноманітних людей», як вона сама цитувала. Її акторська кар’єра розпочалася у 1970-х роках, в розпал епохи апартеїду, коли держава юридично утверджувала расову сегрегацію. Через обмежені можливості для чорношкірих людей, Н’ємбе найчастіше отримувала роль покоївки під час прослуховувань. Вона розповіла південноафриканському журналу Bona у 2017 році: «Нерівність та гноблення змусили мене гніватися, і я почала брати участь у протестному театрі».

Незважаючи на такий типовий підбір ролей, пізніше вона залишила свій слід, спочатку в театрі, а потім у різноманітних телешоу та фільмах до 1990-х років. Серед її найвідоміших телевізійних ролей була роль ВІЛ-позитивної медсестри в серіалі «Soul City». Серіал виходив з 1994 року – року перших демократичних виборів у Південній Африці, коли суспільство боролося за те, щоб говорити про ВІЛ/СНІД, який стрімко ставав національною кризою. В іншому популярному серіалі, «Yizo Yizo», вона зіграла дбайливу матір у шоу, яке відтворювало суворі реалії життя в південноафриканському містечку. На великому екрані вона полонила глядачів роллю сангóми, або традиційної цілительки, у південноафриканському фільмі «Yesterday» 2004 року, який був номінований на «Оскар». «Вона була надзвичайно пристрасною до своєї роботи… це було те, для чого вона жила, окрім родини», – сказав її онук, Джабулані Н’ємбе. Він зазначив, що вона «завжди прагнула вдосконалити свою майстерність» і «завжди хотіла робити краще», але водночас «її кар’єра також полягала у розвитку інших акторів та актрис через її роботу».

Netflix / Alamy

Більше історій про Південну Африку:

Getty Images/BBC