Прощання з шанованою актрисою Нанді Н’ємбе, яка пішла з життя у віці 75 років, у Південній Африці викликало не лише глибокий сум, а й хвилю обурення. Причиною стало те, що останні місяці життя цієї хворої жінки були затьмарені відеозверненнями з проханням про фінансову допомогу.

Н’ємбе, яка з’явилася на екрані у крихкому стані, сидячи в інвалідному візку, з рідким волоссям та одягнена в домашній одяг, зазначала, що не шукає жалю, але потребує коштів на найнеобхідніше. Найбільш болючим було її прагнення отримати нову роботу, аби мати можливість підтримувати себе.

Це разюче контрастувало з її попередніми, яскравими ролями, які зробили її обличчя знайомим мільйонам південноафриканців. Як провідна актриса багатьох популярних телесеріалів, Н’ємбе, яку шанобливо називали “мам’Нанді”, стала невід’ємною частиною тижневого телегляду.

Для багатьох її смерть стала втратою близької людини. Спільна заява родини та уряду відзначила її як “душу південноафриканського сторітелінгу”, підкресливши, що вона була “набагато більшим, ніж просто актриса” – вчителькою, наставницею, яка “долала бар’єри” та “натхняла молодих акторів у селах та містечках мріяти поза межами своїх обставин”.

З огляду на її статус, сумний вигляд в останні роки життя викликав глибоке розчарування. Смерть Н’ємбе, що настала після тривалої хвороби, знову загострила дискусію про брак підтримки для артистів, які втрачають працездатність, і висвітлила боротьбу, з якою багато хто стикається за лаштунками.

Цікаво, що після першої виплати гонорару актори в Південній Африці не отримують роялті за подальші трансляції своїх робіт. Вони працевлаштовані як фрілансери, позбавлені соціальних переваг, таких як пенсія та медичне страхування, доступні штатним працівникам. “Кожен актор, який зараз працює в цій країні, йде неминучим шляхом до того, де опинилася мам’Нанді”, – зазначив голова Південноафриканської гільдії акторів (Saga) Джек Девнараїн. Він зізнався, що було боляче спостерігати за стражданнями Н’ємбе у тих останніх відео, розуміючи, що “це не закінчиться добре”, адже “жодна благодійність у світі не виправить структурних проблем у креативному секторі”.

Сам будучи актором, Девнараїн з теплотою згадував роки слави Н’ємбе, описуючи її як “привітну та теплу” до нього, молодого митця. “У присутності мам’Нанді ви розуміли, що перебуваєте поруч з акторською елітою”.

Н’ємбе народилася у 1950 році в Кліптауні, найстарішій частині Совето – чорного містечка неподалік Йоганнесбурга. Її мати була актрисою та танцівницею, а батько – боксером, за даними онлайн-видання Actor Spaces. Під час дитинства її родина часто переїжджала, тому вона виросла серед “різних, різноманітних людей”, як вона сама зазначала.

Її акторська кар’єра розпочалася у 1970-х роках, в епоху апартеїду, коли расова сегрегація була юридично закріплена. Через обмежені можливості для чорношкірих, Н’ємбе часто отримувала ролі покоївок. У 2017 році вона розповіла південноафриканському журналу Bona: “Нерівність та гноблення викликали в мені гнів, і я почала брати участь у протестних театральних виставах”.

Незважаючи на такий типаж, пізніше вона заявила про себе, спершу в театрі, а потім у різних телешоу та фільмах до 1990-х років. Серед найвідоміших ролей – ВІЛ-інфікована медсестра в серіалі “Soul City”, який транслювався з 1994 року – року перших демократичних виборів у Південній Африці, коли тема ВІЛ/СНІДу, що стрімко ставав національною кризою, була табуйованою.

В іншому популярному серіалі “Yizo Yizo” вона зіграла турботливу матір у шоу, що зображувало сувору реальність життя в південноафриканському містечку. На великому екрані вона зачарувала глядачів роллю санггоми, або традиційної цілительки, у південноафриканському фільмі “Yesterday” 2004 року, номінованому на “Оскар”.

“Вона була надзвичайно захоплена своєю роботою… це було те, чим вона жила, окрім своєї родини”, – сказав її онук, Джабулані Н’ємбе. Він додав, що вона “завжди прагнула вдосконалити свою майстерність” та “завжди хотіла робити краще”, але водночас “її кар’єра також [була] спрямована на розвиток інших акторів та актрис через її роботу”.

Окрім акторської майстерності, він пам’ятає її як людину, яка завжди була готова допомагати іншим у своїй громаді, як “стовп родини” та їхній “щит”. Він визнав, що Н’ємбе мала труднощі наприкінці життя, але родина надавала їй всю можливу допомогу.

Акторська гільдія Saga активно виступає за законодавчі зміни, аби запобігти подібним ситуаціям. У 2017 році до парламенту було внесено два законопроекти, спрямовані на надання акторам “права на отримання роялті вперше в історії Південної Африки”, за словами Девнараїна. “Тому вони є критично важливими для виживання сектору”, – зазначив він. Після кількох років узгоджень, у 2024 році вони нарешті надійшли на підпис президенту Сирілу Рамафосі. Однак він відтоді передав обидва законопроекти до Конституційного суду, висловлюючи занепокоєння щодо можливого впливу на конституційні положення через ретроспективні обмеження авторських прав. Це залишило акторів у підвішеному стані. “Будь-який актор, який зараз працює у кіно чи на телебаченні, має розуміти, що поки ви продовжуєте працювати, ви проживете свої гроші”, – сказав Девнараїн. “Уряд підвів весь сектор, і він підвів мам’Нанді”.

На поминальній службі в Йоганнесбурзі у четвер актриса Лерато Мвеласе також розкритикувала уряд за те, що він пропонує акторам не більше, ніж “колискову”. “Як довго ми повинні слухати ті самі промови [на поминальних службах]? Як довго ми повинні брати участь у тих самих обговореннях щодо необхідності політичних структур, які б захищали нас як акторів?” – поставила вона риторичне запитання.

Однак міністр культури Гайтон Маккензі, який зазвичай не уникає конфронтації, відповів критикам, заявивши, що він особисто відреагував на біду Н’ємбе ще за її життя, і що уряд допомагає родині та оплачує похорон у суботу. “Ми працюємо день і ніч, щоб змінити долю творчих людей, незабаром вони матимуть похоронне страхування, медичне обслуговування та виплати для своїх дітей. Ми щиро дбаємо і маємо завдання змінити їхнє життя”, – написав він у Facebook.

Будь-які зміни, звісно, вже запізнілі для Н’ємбе. На поминальній службі відомий кінорежисер Ангус Гібсон зазначив, що вона зверталася до нього за роботою у скрутні часи. “Наскільки б великою актрисою вона не була, це не врятувало її від жорстокого світу”, – сказав він.