Мільйони працівників швейної промисловості по всій Азії, які й так живуть від зарплати до зарплати, бояться за свої робочі місця, оскільки наближається термін укладення торговельної угоди зі США, або їм загрожують каральні мита.

9 липня, після 90-денної паузи щодо мит для країн, які ведуть переговори, президент США повідомив кілька країн регіону про нові збори, які мали розпочатися 1 серпня. Нові ставки, хоч і нижчі за ті, що були запропоновані у квітні, мало втішили тих, хто хвилювався.

Серед країн, які отримали листи від Дональда Трампа, були такі центри швейної промисловості, як Камбоджа та Шрі-Ланка, що значною мірою залежать від США як експортного ринку. У листах зазначалося, що дві країни зіткнуться з митами у розмірі 36% і 30% відповідно.

Такі великі американські бренди, як Nike, Levi’s та Lululemon, мають значну частину свого одягу, виготовленого в цих країнах.

«Ви можете уявити, що станеться, якщо [ми] втратимо роботу? Я так хвилююся, особливо за своїх дітей. Їм потрібна їжа», — каже Нао Соклін, яка працює на швейній фабриці на південному сході Камбоджі.

Пані Соклін та її чоловік Кок Таок заробляють на життя, шиючи сумки по 10 годин на день. Разом вони заробляють близько 570 доларів на місяць – ледь вистачає на оренду та забезпечення двох маленьких синів і літніх батьків.

«[Я хочу] надіслати повідомлення президенту Трампу, сказати йому, щоб він, будь ласка, скасував мито на Камбоджу… Нам потрібна наша робота, щоб підтримати наші родини», — розповіла вона.

Камбоджа, яка стала популярною альтернативою китайським рітейлерам завдяки доступній низькооплачуваній робочій силі, минулого року експортувала до США одягу на суму понад 3 мільярди доларів, за даними Статистичного відділу АСЕАН. Цей сектор, у якому працює понад 900 000 людей, становить понад десяту частину загального експорту країни.

Для Шрі-Ланки експорт до США допоміг швейній промисловості, яка безпосередньо забезпечує роботою близько 350 000 людей, заробити минулого року 1,9 мільярда доларів, що робить її третім найбільшим джерелом іноземної валюти в країні.

«Якщо [30%] — це кінцева цифра, то Шрі-Ланка в біді, тому що наші конкуренти, такі як В’єтнам, отримали нижчі мита», — сказав Йохан Лоуренс, генеральний секретар Об’єднаного форуму швейної асоціації Шрі-Ланки.

Влада Шрі-Ланки сподівається домовитися про подальше зниження мит, але не розкриває, яку ставку вважатиме прийнятною.

Деякі з її лідерів зазначили, що країна отримала найбільшу поступку — 14 процентних пунктів — дотепер в результаті попередніх переговорів. «Ми розглядаємо це як початок дуже хорошої ситуації», — сказав минулого тижня Ханаша Суріяперума, секретар міністра фінансів.

Камбоджа, яка отримала поступку в 13 процентних пунктів, також шукає подальших переговорів. «Ми робимо все можливе, щоб захистити інтереси інвесторів та працівників», — сказав заступник прем’єр-міністра Сун Чантол, який очолює переговорну команду.

«Ми хочемо, щоб мито було нульовим… Але ми поважаємо їхнє рішення і продовжуватимемо намагатися домовитися про нижчу ставку», — сказав він.

Трамп стверджує, що мита потрібні для зменшення розриву між вартістю товарів, які США купують в інших країнах, і тими, що продають їм.

«Наші відносини, на жаль, були далеко не взаємними», — написав американський лідер у листах до різних країн минулого тижня, які він також опублікував на своїй платформі Truth Social.

Але аналітики не згодні.

Мита Трампа ігнорують переваги, які США отримують від існуючих торговельних угод, включаючи одяг за нижчими цінами та вищі прибутки для американських компаній, що закуповують товари в таких країнах, як Шрі-Ланка чи Камбоджа, каже Марк Еннер, декан Школи менеджменту та трудових відносин Ратгерського університету.

Десятиліттями США, Європейський Союз та Канада мали систему квот, яка резервувала певну частку своїх ринків для країн, що розвиваються, таких як Шрі-Ланка. Система, яка була припинена у 2005 році, допомогла швейному сектору Шрі-Ланки процвітати, незважаючи на жорстку конкуренцію.

«Те, що США зараз запроваджують заборонні мита, які фактично витісняють ці країни з ринку, суперечить самому шляху розвитку, який вони колись прописали», — сказав професор Еннер.

Нерозумно очікувати, що малі, слаборозвинені економіки не матимуть торговельного дефіциту з США, каже Шенг Лу, професор кафедри моди та швейної справи Університету Делаверу.

«Скільки літаків Boeing потрібно Камбоджі чи Шрі-Ланці і скільки вони можуть собі дозволити придбати щороку?» — запитав він.

Професор Лу вважає, що стратегічне суперництво між США та Китаєм також є фактором у торговельних переговорах, враховуючи, як ці країни-експортери одягу інтегровані в ланцюги постачання, що сильно залежать від китайських компонентів.

Тепер вони повинні «встановити делікатний баланс» між збереженням економічних зв’язків з Китаєм та одночасним виконанням нових вимог США, які можуть включати скорочення використання китайських компонентів у виробництві, каже він.

Мита Вашингтона додають нового тиску до знайомих викликів у галузі: бідності та слабких трудових прав у Камбоджі, а також триваючої економічної кризи у Шрі-Ланці.

Жінки, які становлять сім з десяти працівників швейної промисловості в регіоні, несуть основний тягар мит. Більший тиск на їхні і без того хронічно низькі зарплати означає, що їхні діти можуть голодувати, а потенційні звільнення будуть ще більш руйнівними.

Сурангі Сандія, яка працює на фабриці в шрі-ланкійському місті Навалапітія, каже, що відчуває, ніби над нею висить сокира.

«Компанії не працюють собі у збиток… Якщо замовлення зменшаться, якщо буде збиток, є ймовірність, що компанія закриється», — каже вона. Пані Сандія розпочала свою кар’єру рядовим швачкою у 2011 році, а потім стала керівником команди з 70 жінок.

Якщо ситуація погіршиться, деякі камбоджійські працівники кажуть, що розглянуть можливість переїзду до Таїланду в пошуках роботи – навіть якщо їм доведеться робити це незаконно.

«Наше життя залежить від швейної фабрики. Ми не виживемо, якщо наш бос її закриє», — каже Ан Софіак BBC зі своєї крихітної кімнати площею 16 кв. м у столиці Камбоджі Пномпені.

«У нас мало освіти. Ми не можемо знайти іншу роботу. Ми молимося щодня, щоб президент Трамп скасував мито. Будь ласка, подумайте про нас і нашу бідну країну».